• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Сторінка психолога

---

Практичний психолог

---

---

4 травня - день протидії булінгу

Міжнародний день протидії булінгу відзначається у всьому світі сьогодні, 4 травня.

День протидії булінгу присвячений боротьбі з однією з найбільш поширених проблем, з якими доводиться зіштовхуватися учням, вчителям і батькам у всьому світі. Цькування з боку однолітків є однією з найбільш поширених причин суїциду серед дітей і підлітків.

Організація Об’єднаних Націй визнала епідемію залякування і цькування і в 2012 році оголосила 4 травня – U.N. Anti-Bullying Day. З цього часу кампанію боротьби з булінгом встигли підтримати 25 країн. Нещодавно до них приєдналася і Україна. Адже наша країна входить до 10-ти європейських країн з найвищим рівнем булінгу. Зважаючи на серйозність і масштаб проблеми, Україна почала робити рішучі кроки для її вирішення. Істотно сприяє цьому наявність і доступність різноманітних ресурсів, зокрема, інформаційних.

---

---

Яким може бути булінг?

Булінг – це форма насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичній розправі тощо. Це явище може мати різні форми та проявлятися у різних ситуаціях.

Булінг може бути:

☑️Фізичний – штовхання, бійки, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

☑️Економічний – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.

☑️Психологічний – поширення образливих чуток, ігнорування, погрози, жарти, шантаж тощо.

☑️Сексуальний – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомка відео у переодягальнях, сексуальні погрози, поширення образиливих чуток тощо.

☑️Кібербулінг – приниження за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, інтернету тощо (пересилка неоднозначних фото, обзивання телефоном, зйомка на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу, цькування через соціальні мережі).

---

---

ЧИМ БУЛІНГ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД КОНФЛІКТУ

Булінг відрізняється від сварки або конфлікту кількома ознаками:

҂ систематичність (повторюваність) дій – вчинення в різних формах насильства двічі й більше разів стосовно однієї і тієї ж людини;

҂ злий умисел – коли метою дій кривдника є умисне заподіяння шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати іншу людину своїм інтересам або спричинити її ізоляцію від інших;

҂ дисбаланс сил – кривдник сильніший за постраждалого як фізично, так і психологічно;

҂ відсутність розкаяння в кривдника.

Булінг необхідно зупиняти, замовчування проблеми не вирішить її, а безкарність буде провокувати булера на подальші атаки.

---

---

ХТО Є УЧАСНИКАМИ ПРОЦЕСУ БУЛІНГУ

Ситуація булінгу має колективний характер.

Як правило, булінг включає трьох основних учасників:

҂ кривдник (булер);

҂ потерпілий (жертва булінгу/буллі);

҂ спостерігачі.

Кривдник (булер) – це той, хто безпосередньо вчиняє булінг. У разі, якщо булінг вчиняється групою осіб, то зазвичай серед кривдників виділяється лідер, а також один або декілька послідовників.

Буллі – жертва, та людина, яка зазнає цькування.

Спостерігачі (булінг може відбуватися й без них) – люди, які є свідками булінгу, можуть ставати на один або інший бік.

Спостерігачі відіграють значну роль у процесі булінгу.

Якщо більшість стає на бік жертви та активно заявляє про це, булер, скорше, зупиниться, – тож булінг буде припинено.

У разі, якщо більшість спостерігачів займають позицію булера або пасивну роль – то така реакція лише погіршує ситуацію та провокує булера на подальші дії (продовжити цькування жертви, зайти ще більше об’єктів для цькування тощо).

---

---

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ТИ Є СВІДКОМ БУЛІНГУ

1. Одразу клич на допомогу дорослих, які є поруч (це необхідно зупинити).

2. Якщо булер встиг піти до того, як втрутилися дорослі – допоможи буллі (жертві) дочекатися допомоги, будь поруч.

3. Розкажи дорослим все, що побачив (-ла).

4. Розкажи вдома про ситуацію, свідком якої ти став/стала.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це – вони потребують твоєї підтримки. Порадь звернутися по допомогу до дорослих, яким ви довіряєте. Запропонуй бути поруч під час розмови із дорослими.

---

---

ЩО РОБИТИ, КОЛИ СИТУАЦІЯ БУЛІНГУ ТРАПИЛАСЯ З ТОБОЮ

1. Якщо є можливість, намагайся уникнути сварки, вдай, що тобі байдуже та йди.

2. Якщо ситуація не дозволяє піти, зберігай спокій, використовуй гумор – цим можна спантеличити кривдника (булера).

3. Стримуй гнів і злість, адже це саме те, чого домагається кривдник.

4. Не вступай у бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу.

5. Якщо булер не зупиняється і справа дійшла до бійки – клич на допомогу (кричи).

На жаль, буває так, що люди, проходячи повз, можуть не надати значення тому, що відбувається. Саме крики про допомогу можуть звернути увагу інших дорослих та зупинити булера.

Необхідно бути сильною людиною, щоб наважитися та попросити про допомогу (але ти маєш зробити це!)

6. Не залишай цю ситуацію без уваги. Розкажи батькам або іншим дорослим, яким ти довіряєш. Разом із ними (або без них) звернись до класного керівника, психолога/соціального педагога твого навчального закладу, а в разі їхньої неспроможності владнати ситуацію – до завуча або директора.

7. Якщо вчителі та адміністрація навчального закладу не допомогли – звертайся до поліції або зателефонуй на Національну «гарячу» лінію за номером 116 111.

Якщо булером є вчитель – звернись по допомогу до дорослого, якому довіряєш та разом (або самостійно) звернись до адміністрації школи. Якщо адміністрація школи не може допомогти – звертайся до поліції.

---

---

ЩО ТАКЕ КІБЕРБУЛІНГ?

Кібербулінг, або булінг в Інтернеті – це умисне цькування людиною або групою людей певної особи у Інтернет-простірі, як правило, протягом тривалого часу.

Мета кібербулінгу різниться в залежності від його форми, однак в будь-якому випадку вона пов’язана із завданням шкоди іншій людині – у першу чергу, психологічної, однак шкода може бути й матеріальною або фізичною, якщо насильство з онлайн-середовища перейде у реальну площину.

Кібербулінг може проявлятися у наступних формах:

҂ Нападки, постійні виснажливі атаки (англ. harassment) – найчастіше це залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні повідомлень, постійні образливі коментарі на сторінці жертви).

҂ Наклеп (англ. denigration) – розповсюдження принизливої/образливої неправдивої інформації про людину. Це можуть бути текстові повідомлення, фото, меми тощо.

҂Публічне розголошення особистої інформації (англ. Outing and trickery) – поширення особистої інформації, наприклад, інтимних фотографій, фінансового стану, хобі тощо з метою образити або шантажувати.

҂ Самозванство (англ. impersonation) – це ситуації, коли одна людина видає себе за іншу, використовуючи пароль доступу до її акаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію.

! ДО УВАГИ!

Такі дії можуть бути результатом фішингових атак. Це спроба отримати доступ до твоєї інформації шляхом обману. Наприклад, за допомогою повідомлення, яке викликає довіру. Нічого не підозрюючи, ти можеш ввести інформацію, яка допоможе отримати доступ до твоїх акаунтів. Також «самозванець» може створити ідентичний профіль бажаної сторінки та видавати себе іншого/іншу.

҂ Хепі-слепінг (англ. happy slapping) – насильство заради розваги, наприклад, до такого виду насильства належать ситуації, коли хтось знімає на камеру телефона насильство, що коїться в реалії, для подальшого розповсюдження в Інтернет-мережі.

҂ Онлайн-грумінг – це побудова дорослим/групою дорослих осіб довірливих стосунків з майбутньою жертвою з метою отримання її інтимних фото/відео. Зазвичай злочинці реєструються в соціальних мережах під виглядом молодих людей, адаптуючи свою сторінку під уподобання обраної жертви, чи налагоджують контакт в онлайн-іграх.

Онлайн-грумінг може тривати від одного вечора до декількох тижнів, перш ніж буде отримано перше фото, а далі починаються вимагання грошей, більш інтимних фотографій чи примушування до особистих зустрічей.

---

---

ЩО РОБИТИ, ЩОБ ЗМЕНШИТИ РИЗИК КІБЕРБУЛІНГУ?

Контролюй поширення своєї особистої інформації та налаштуй приватність у власних акаунтах

Передусім, необхідно розібратися із поняттям «особиста інформація».

Особиста інформація – це інформація, яка ідентифікує конкретну особу.

Наприклад, до такої інформації належить:

҂ ім’я та прізвище;

҂ вік;

҂ адреса вулиці, дому чи навчального закладу;

҂ номери телефонів;

҂ інші медичні, фінансові чи особисті дані;

҂ електронна адреса тощо.

Твоя сторінка у соціальних мережах має бути закрита та містити мінімум особистої інформації та бути відкритою лише для тих безпечних однолітків та дорослих, яких ти знаєш у реальному житті.

! ПАМ’ЯТАЙ!

Вся інформація про тебе, фотографії, листування чи переписки у будь-який час можуть опинитися у руках зловмисників.

Отож,

҂ переглянь та налаштуй приватність своїх акаунтів у соціальних мережах;

҂ захисти свою інформацію надійним паролем та час від часу змінюй його;

҂ залиш відмітку геолокації на телефоні та інших гаджетах вимкненою (ввімкнена геолокація може підказати зловмисникам, де ти проживаєш, твій навчальний заклад тощо);

҂ вказуй мінімум особистої інформації про себе, батьків та інших близьких людей.

Перевіряй все, що надсилаєш знайомим і незнайомим людям, та публікуєш в Інтернеті, за допомогою запитання-тесту «Білборд»

1. Уяви собі великий білборд, який розташований посеред вулиці району/у центрі міста/біля навчального закладу.

2. Уяви, що інформація, яку ти хочеш запостити/написати, буде розміщена на ньому.

3. Якщо не проти, що її побачать усі, то спокійно можна постити, а якщо стає незатишно – ще раз критично оціни її.

! ПАМ’ЯТАЙ!

Щойно хтось відправив якусь фотографію через мобільний телефон чи інший гаджет, вона більше не належить конкретній людині – ця інформація у власності мережі Інтернет, ніхто не знає, як її можуть використати і як це відіб’ється на репутації людини. З повідомлення, яке надіслане, а потім видалене, могли зробити скріншот (сфотографувати), а фото зберегти на інший носій. Навіть якщо ти впевнений (-а) у тому, кому надсилаєш щось особисте, інтимне чи компрометуюче – цифровий слід залишиться назавжди.

! ЦИФРОВИЙ СЛІД

Усе, що залишається у пам’яті мережі: відкриття акаунтів, створення паролів, відвідування певних сайтів, лайки, коментарі, покупки тощо.

Отож,

перед тим, як поділитися особистою інформацією, добре подумай, що ти хочеш завантажити, та з ким цим поділитися!

Додавай у «друзі» тільки реально знайомих безпечних людей

Спілкування з незнайомими людьми у чатах та на форумах може бути небезпечним. Рівень небезпеки зростає, коли незнайомець просить поділитися з ним особистою інформацією або ж інтимними фото. Будь обачним (-ою) і в жодному випадку не роби цього, адже потім інформація або фото можуть стати предметами шантажу, що може перерости у погрози та вимогу очної зустрічі.

Критично стався до інформації, розміщеної в Інтернеті, та перевіряй її за допомогою декількох джерел.

---

---

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЩОДО ТЕБЕ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ КІБЕРБУЛІНГ?

Залишайся спокійним (-ою)

Перше, що необхідно зробити, – це глибокий вдих. Краще буде вийти з соціальної мережі, де був скоєний напад кібербулінгу, або вимкнути девайс. Зроби перерву. Пам'ятай, що люди, які ображають тебе, як правило, мають купу проблем, і просто намагаються відчути себе краще, нападаючи на інших.

Не відповідай

Дуже важливо не вступати в розмову з кібербулером, який шукає способи розлютити/зачепити тебе, вивести з себе, і що найголовніше – він/вона чекає, що змусить тебе відповісти. Тому ніколи не давай очікуваного – ігноруй повідомлення і коментарі.

Роби скріншоти

Не видаляй нічого з тих образ, які були надіслані тобі. Якщо тобі доведеться пізніше розповісти про це дорослим, керівництву навчального закладу або правоохоронним органам, тобі знадобляться докази.

Заблокуйте кібербулера

Переконайся, що кібербулер внесений у «чорний список» і заблокуваний, щоб він/вона не зміг/ла більше зв'язатися з тобою. Навіть якщо ви спілкувалися тільки в одній соціальній мережі, заблокуй його/її й в інших, щоб попередити наступні спроби.

Подай скаргу

Після того, як ти заблокуєш кібербулера, напиши адміністраторам соціальної мережі, щоб вони вжили відповідних заходів щодо запобігання нових випадків атак.

Поділись своїми переживань з дорослим, якому довіряєш

Пам'ятай, ти не повинен (-на) проходити через все це на самоті. Довірся, нехай тобі нададуть необхідну підтримку.

Поговори про напади на тебе з дорослими, з якими ти відчуваєш себе комфортно та яким довіряєш. Вони допоможуть тобі впоратися з ситуацією, що склалася.

Не бійся вживати рішучих заходів

Якщо були виконані всі вищеперераховані поради, але атаки не припиняються, і ти переживаєш за свою безпеку, роби рішучі кроки – звернись з цим питанням до поліції.

---

---

ЩО Є ДОКАЗОМ БУЛІНГУ

Для того, щоб поліції було легше розібратися в ситуації та покарати кривдника, необхідно мати докази факту булінгу.

Серед доказів можуть бути:

҂ відео (можливо, хтось зняв на телефон те, що відбувалося);

҂ повідомлення на телефон або в соціальних мережах від булера (зроби «скріни» так, щоб було видно номер телефону того, хто писав, або зніми на відео переписку, переходячи на інформацію про автора смс-повідомлень (персональну сторінку/номер телефону);

҂ свідки – гарний доказ, але вони можуть за різних причин відмовитись або змінити свої свідчення.

---

---

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ПОЛІЦІЮ ПОВІДОМЛЕНО ПРО ФАКТ БУЛІНГУ

1. Працівники поліції складають протокол про вчинення адміністративного правопорушення (прикріплення доказів).

2. Справа передається на розгляд до суду (впродовж 15 днів суд знайомиться з матеріалами справи):

҂ пояснення особи, яку притягують до відповідальності (булера);

҂ пояснення потерпілого (буллі) та свідків;

҂ висновок експерта (якщо в результаті вчинення правопорушення була завдана фізична чи психологічна шкода);

҂ речові докази у вигляді зіпсованих особистих речей постраждалого;

҂ письмові документи;

҂ матеріали листування, в тому числі – переписки в соціальних мережах, відеоматеріали, на яких зафіксовано процес цькування.

Притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування) без рішення суду неможливе.

Якщо ти не готовий (-ва) або маєш сумніви щодо того, чи потрібно звертатися до дорослих зі своїм питанням або не маєш наразі тих, кому довіритися, ти можеш зателефонувати за номером 116 111 на Національну дитячу «гарячу лінію».

Телефонуй із будь-якими питаннями. Консультант вислухає тебе, підкаже, як можна вчинити у твоїй ситуації, та як діяти далі.

Всі дзвінки анонімні (не обов’язково називати своє ім’я та вказувати навчальний заклад, де ти навчаєшся) та безплатні!

---

---

---

---

Як зміцнити зв'язок із дитиною?

Найчастіше відбувається так, що дитина, відчуваючи незацікавленість батьків, віддаляється, замикається і перестає в результаті ділитися своїми проблемами та переживаннями … Щоб уникнути цього, необхідно постійно зміцнювати ваш зв'язок з ним.

Ось кілька стратегій, які можуть допомогти у цьому:

▲ Спілкуйтеся ефективно. Дайте дитині зрозуміти, що її думки та почуття важливі для вас. Будьте відкриті та чесні у спілкуванні, уникайте засудження чи зневаги.

▲ Присутність.

Коли ви проводите час зі своєю дитиною, намагайтеся бути повністю присутньою і бути залученою в цей момент. Відкиньте фактори, що відволікають і зосередьтеся на часі, який ви проводите разом.

▲ Встановіть межі та очікування.

Для дітей важливі структура та розпорядок. Встановлення розумних меж та очікувань допоможе створити почуття безпеки та захищеності для вашої дитини.

↑ Все це важливо для кожної дитини!

---

---

Самооцінка зміцнюється протягом усього життя.

Будь-яку ситуацію можна змінити, і ваша самооцінка не є винятком. Протягом усього життя ви станете сильнішими, мудрішими, навчитеся зміцнювати її.

⚡️Щоб зробити це, почніть із простих вправ:

▫️ Подолайте страхи, які обмежують вас та створюють бар'єри.

▫️Припиніть свій саботаж. Іноді найгірший ворог вашої самооцінки — це ви самі.

▫️Якщо ваша поведінка сприяє саморуйнуванню та низькій самооцінці, зупиніть це.

▫️Ставте собі реалістичні цілі.

▫️ Навчайтеся на своїх помилках, без них ви не зможете рухатися далі.

▫️Вірте у свої здібності.

Шлях буде нелегким, але це того варте

Ладити з людьми, справлятися з неприємностями — не легко, і ваша самооцінка завжди страждатиме першою.

⚡️Іноді низька самооцінка дає можливість краще дізнатися про себе, прийняти те, що ми відчуваємо і черпати додаткові сили.

---

---

Що ми знаємо про пасивну агресію❓

Коли ми чуємо слово "агресія", на думку одразу спадають сцени насильства, хамства і, звісно ж, заподіяння болю.

Але поняття "пасивна агресія" куди ширше і способи її прояву можуть бути дуже вишуканими.

➡️ Саботаж. Коли людина не може прямо сказати те, що їй не подобається, і саботує себе (або колектив, щоб не брати на себе відповідальність) не робити те, що слід. Сюди ж можна віднести інтриги та змови.

➡️ Сарказм. І найцікавіша, на мій погляд, відмовка - "У тебе просто погане почуття гумору, якщо ти ображаєшся".

➡️ Ігнорування. Ми часто відчуваємо його в дитинстві, коли батьки роблять вигляд, що їх немає.

Життя поруч із пасивним агресором нагадує стан пацієнта психлікарні. Ти точно відчуваєш, що щось не так, а оточуючі тобі кажуть, що ти вигадуєш

---

---

Медитація "П'ять почуттів"

Чудова релаксація, щоб розслабитись після важкого робочого дня.

»Звук. Зверніть увагу на помітний звук: шум побутових пристроїв, вулиці, дощу. Сконцентруйтеся на ньому на кілька вдихів та видихів. Потім знайдіть тихий звук, наприклад, своє дихання, і знову стежте за звуком деякий час.

»Зображення. Подивіться навколо, виберіть будь-який цікавий вам об'єкт та роздивіться його. Закрийте очі. Що ви бачите із заплющеними очима? Можливо, перед ними літають мушки або ви бачите світло, яке проходить через повіки. Роздивляйтесь, помічайте нові деталі.

»Тактильність. Зосередьтесь на тактильному відчутті: наприклад відчуйте одяг, тіло. Візьміть приємний на дотик предмет і покрутіть його у руках із заплющеними очима, зосередившись на тактильності.

»Смак. Заздалегідь зробіть не солодкий чай, краще трав'яний чи зелений, і насолодіться його смаком, палітрою. Знайдіть тонкі нюанси смаку, які до цього не помічали. Чому не солодкий? Тому що солодкий смак занадто яскравий та не дасть помітити нюанси.

»Запах. Спочатку відчуйте найпомітніший запах, а потім найнезначніший. Якщо у вас є ефірні олії, знайдіть нові цікаві деталі (як зі смаком), вивчаючи ваш улюблений запах.

У кінці спробуйте відчути все разом. Є висока ймовірність, що насиченість ваших відчуттів суттєво зросте і ви отримаєте більше задоволення від вечірнього відпочинку.

---

---

Як підтримати людину, коли вона ділиться своєю проблемою?

Це насправді дуже просто - але й дуже складно водночас. Адже як реагує більшість людей?

Вони починають або знецінювати проблему («нісенітниця, минеться», «а комусь ще складніше» і т.д.), або намагаються її одразу ж, на місці, вирішити.

І те, й інше, по суті, означає, що люди не готові зустрічатися з тими емоціями, які відчуває людина з приводу своєї проблеми, не готові розділити їх із нею. Але ж саме в цьому найчастіше і полягає головна потреба.

Коли ми ділимося якоюсь проблемою з близькими, нам потрібне не рішення, не переконання в тому, що «це минеться» (ми й самі знаємо, що минеться), а щоб близька людина розділила з нами наші емоції.

Якщо нам страшно, нам треба, щоб хтось злякався разом із нами. Якщо сумно - щоб із нами посумували. І так далі.

Власне, у цьому й полягає відповідь: найкраща підтримка для будь-якої людини в складній ситуації - це коли ви розумієте її емоції та розділяєте їх із нею.

---

---

Як правильно формувати свої думки: практичні поради

Чітко висловлювати свої думки - це важлива навичка, яка допомагає в ефективному спілкуванні та досягненні мети. Ось декілька порад, як її розвивати:

▪️Читайте багато різноманітної літератури

Це дозволить збільшити словниковий запас.

▪️Визначте свою точку зору

Щоб чітко висловити свої думки, спочатку потрібно зрозуміти, що саме ви думаєте про предмет обговорення.

▪️Використовуйте прості слова

Іноді ми намагаємося вражати інших складними словами або фразами, але це не завжди допомагає зрозуміти нашу думку. Спробуйте використовувати зрозумілу лексику.

▪️Долучайтеся до обговорень на різних форумах

Вміння вести красиву дискусію та відстоювати власну точку зору дуже важливе. Звісно ж, це не повинно перетворюватись у сварки.

▪️Структуруйте свої думки

Розбийте свої думки на частини та визначте головне. Складайте речення логічно та послідовно.

▪️Стежте за темпом промови

Дуже часто надто швидка чи повільна мова заважає співрозмовникам вас краще зрозуміти.

▪️Намагайтесь не відволікатись на сторонні деталі

Зосередьтесь на основній думці та розвивайте її.

---

---

Румінація

Румінація — це нав’язливий тип мислення, коли в голові виникають одні й ті самі думки, здебільшого негативні, витісняючи іншу психічну діяльність.

Румінація властива кожному, але небезпечною стає, коли людина практично не може переключитися з тривожних, негативних думок для того, щоб хоча б подивитися на ситуацію під іншим кутом.

Питання, які затягують у пастку румінації:

○Чому це відбулося?

○Зі мною щось не так?

○А що, якщо це повториться?

На які питання краще замінити:

ΘЩо відбулося? — сприймати просто фактичність події.

ΘЩо це значить? — який урок це мені несе.

ΘЩо з цим робити? — як виправити (якщо це можливо) та як не допустити цього в наступний раз.

Як зупинити румінацію:

1. Відстежуйте думки. Визначайте, які з ваших думок нав’язливі, і позначайте їх як небезпечні.

2. Перетворюйте думки на чіткі завдання. Перенаправляйте свою увагу на щось, що потребує вашої дії.

3. Створіть план дій. Замість того, щоб щоразу обмірковувати ту саму думку, складіть план, який допоможе розібратися з причиною занепокоєння.

4. Визначте найгірший сценарій розвитку подій. Поставте собі два питання: «Що найгірше може статися?» і «Як мені впоратися із цим?». Швидше за все, ви зможете знайти відповідь.

5. Запитайте себе: «Що я можу змінити?». Якщо нічого не можете, відпустіть думку. А якщо зміни можливі, то заплануйте конкретні кроки і одразу починайте діяти.

---

---

Настав час подумати про себе

∞Щось не виходить?

Можливо, треба подумати та вибрати інший шлях до досягнення мети. Час зробити паузу і зрозуміти: що саме ви робите не так.

∞З кимось спілкування не клеїться?

Пора переглянути ваші цінності та цінності партнера. Якщо вони не збігаються, то, можливо, настав час попрощатися.

∞Не знаєте, чим зайнятися у житті?

Обміркуйте всі можливі варіанти. Випишіть, що в вас виходить добре. А що ні. Подумай, що вам краще — вдосконалюватись у тому, що вже добре виходить чи спробувати себе у тому, що поки що не дається.

∞А якщо не хочеш робити нічого, то просто дайте собі час, зробіть перерву і справді нічого не робіть. Це теж необхідно.

---

---

Техніка Помодоро (або метод Помодоро) - це техніка управління часом, яка допомагає подолати прокрастинацію та бути більш продуктивним.

○Її суть полягає в тому, що роботу розбивають на періоди, зазвичай по 25 хвилин, які називають "помідорами". Після кожного "помідора" роблять коротку перерву, наприклад, на 5-10 хвилин. Після 4-х "помідорів" рекомендується зробити довшу перерву, наприклад, на 30 хвилин.

○Ця техніка допомагає зосередитися на роботі на короткий період часу та уникнути відволікань. Також вона може допомогти зберегти енергію та уникнути перевтомлення, оскільки після кожного "помідора" відбувається коротка перерва, що дозволяє відновити концентрацію та енергію.

○Техніку Помодоро можна використовувати для будь-яких видів роботи, від навчання та роботи в офісі до домашніх справ та хобі. Вона допомагає збільшити продуктивність та ефективність, а також зменшити ризик вигорання.

---

---

З 17 по 21 квітня у школі проходив онлайн тиждень психології. Мета - підвищення інтересу до діяльності психологічної служби з боку усіх учасників освітнього процесу, розширення та поглиблення знань з психології.

У школі відбулися різноманітні заходи приурочені до цього тижня. Онлайн- виставка малюнків на тему «Моє щастя – це…», опитування у формі роздуму на тему «Якби я був практичним психологом, я б…», де діти охоче ділилися своїми роздумами на дану тему. З усіма учасниками проводилися відеолекторії: «Як впоратися з емоціями», «Хто такий психолог», «Екологічне спілкування в соцмережах під час війни», «Емоційне виснаження та апатія. Як допомогти собі у разі довготривалого стресу та його профілактика», онлайн-бесіди: «Комунікація з підлітком під час війни», «Вплив емоцій і почуттів на здоров’я людини», «Як відновити власні ресурси», «Психологічну підтримку та соціально-педагогічний супровід учасників освітнього процесу під час війни», проведена квест-гра «Загадкова психологія», а також різноманітні анкетування. З учасниками освітнього процесу робили практичні вправи які допоможуть зняти стрес, напругу, стабілізувати стан.

Тиждень пройшов інформативно, цікаво та з задоволенням. Усі розширили свої знання та дізналися багато нової інформації.

---

---

---

---

5 доведених способів вчитися швидше та краще

*урізноманітнюйте навчання;

*змінюйте обстановку;

*розбивайте навчання на інтервали;

*переказуйте вивчене комусь;

*забудьте про багатозадачність.

Щоб розкрити свій потенціал потрібно постійно вчитися. Завжди шукайте нові можливості та отримуйте нові навички. Знайте свої пріоритети, щоб не розпорошуватися на все поспіль. Сприймайте навчання як щоденний виклик самому собі, який зробить вас кращим.

---

---

ЧОМУ ВАЖЛИВЕ КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ?

▲У навчанні критичне мислення допомагає розвивати вміння швидко визначати аргументи та ключові ідеї в текстах, сприяючи ефективності та якості засвоєння інформації.

▲У професійному та повсякденному житті критичне мислення допомагає більш уважно та точно працювати, швидко розрізняти важливе від другорядного.

▲У особистому житті критичне мислення навчить вас швидко аналізувати судження, погляди, докази та думки оточуючих, а також ґрунтовно обґрунтовувати власні висловлювання.

Критичне мислення - ключ до ефективності та успіху в різних сферах життя. Воно допомагає нам ставити під сумнів звичні погляди, аналізувати інформацію та приймати обґрунтовані рішення. Завдяки критичному мисленню ми можемо досягати кращих результатів у навчанні, кар'єрі та особистому житті.

---

---

Ми часто ускладнюємо ситуацію. Точніше наш мозок. Негативні думки та емоції випереджають усвідомленість та критичне мислення. І ось ми вже не на рівні вирішення проблеми, а на рівні страждання на неї.

«Мені це не подобається, але робити з цим я нічого не буду» — це буває вигідно. Утримуючи себе у напрузі, ми створюємо ілюзію контролю. Так ми знижуємо фонову тривожність, але підвищуємо загальний рівень стресу. Такий собі обмін.

Ця схема — профілактика невротичного бажання утримувати проблему. Збережіть її та застосовуйте у складній/неприємній ситуації. Важливо звертатися до неї до того, як негативні думки, емоції та настанови захоплять вас.

Але й після вона здатна допомогти подивитися на ситуацію адекватно.

---

---

Як визначати пріоритети і зберігати власну енергію?

Відчуття постійної зайнятості, повна віддача в справах, але результат не тішить. Погодьтесь, чи не кожен відчуває подібне. Бажаєте вміти визначати пріоритети, зберігати власну енергію та досягати успіху за коротший час?

Ось декілька корисних порад.

Життя схоже на шафу для одягу. В ньому регулярно з’являються речі, які ми не носимо, але шкодуємо викинути. Залиште у вашій «шафі» лише найкращі і найпотрібніші речі. У нас усіх часто бувають проекти, які рука не піднімається закрити: адже у них уже вгатили купу часу і сил. Проаналізуйте їх, і закрийте ті, які не приносять вам користі.

Неправильні гасла і внутрішні фрази. «Я повинен», «Усе важливо» і «Я можу зробити і те, і інше». Замість них потрібно говорити собі: «Я сам обираю», «Насправді важливими є лише кілька речей» і «Я можу зробити що завгодно, але не можу зробити все».

Спеціальний час для роздумів. Час на роздуми — не розкіш, а необхідність. Знайдіть для цього хоча б із півгодини на день.

«Ні» — чарівне слово. Відмовляючи, ми часто почуваємося винуватими. Але можна сказати «ні» і шкодувати кілька хвилин, а можна відповісти «так» — і каятися багато днів, або й все життя.

Яке «ні» правильне? Постійно доводиться вирішувати, погодитися чи відмовитися від якоїсь пропозиції, запрошення, можливості. Якщо ваша внутрішня відповідь — не однозначне «так», тоді це «ні».

План із запасом. Передбачити все — неможливо. Але можна залишати в розкладі часові буфери на випадок непередбачених обставин. Наприклад, 20-30% від запланованого.

---

---

Як не втратити своє Я в сучасній метушні?

Повсякденні справи і турботи так захоплюють нас, що ми часто забуваємо про себе. І як результат: перестаємо усвідомлювати свої емоції, бажання та потреби.

Уміння слухати себе - це ключ до того, щоб не втратити себе в метушні життєвих подій.

Корисно якнайчастіше ставити собі питання:

-Що я зараз відчуваю?

-Які емоції є всередині?

-Чого мені зараз хочеться?

-Які потреби у мене?

Кожній людині потрібен час на себе. Час, щоб почути себе, звернути увагу на своє самопочуття, усвідомити, що відбувається у вашому житті

---

---

Ефект метелика

Короткий виклад цієї теорії ви, напевне, чули: помах крил метелика на одній стороні світу через певний час може викликати незворотні зміни на іншому кінці.

Коли говорять про ефект метелика у психології, мають на увазі, що він присутній у всіх рішеннях, які ви приймаєте щодня, яким би малим не був цей вибір, це може призвести до великих змін у вашому житті.

Кожна людина володіє набором як позитивних, так і негативних якостей характеру, і від останніх часто хотіла би позбутися. Насправді ж, негативні риси є дзеркальним відображенням позитивних якостей, наче крила метелика. Якщо позбутися від того крила, яке умовно являє собою негатив, то з одним «крильцем» метелик стане нежиттєздатним.

---

---

Що робити, коли особистий ресурс на нулі?

Багато людей сприймають стан емоційного вигорання як категорично негативний, помилково докоряючи собі в лінощах чи неорганізованості. Насправді ж стан «нульового ресурсу» просто сигналізує нам про необхідність зробити перерву та перемкнути увагу.

Як швидко повернутися у «форму»?

∞Щоденні ритуали радості

Стрес не завжди очевидний. Навіть коли здається, що в житті все спокійно, щоденна рутина та обов’язки забирають багато енергії. Ритуали, які дозволяють відновити особистий ресурс, мають бути так само щоденними. Чашка кави зранку в цілковитій тиші або година, проведена наодинці з улюбленою музикою. Дрібниці, на які постійно не вистачає часу, але саме вони допомагають нам відновити мотивацію та налаштуватися на продуктивний день.

∞Упорядкований простір і догляд за собою

Коли здається, що в житті все йде не за планом, важливо відновити відчуття контролю. Тому впорядкування робочого місця або власної оселі може бути першим кроком. Також приділіть увагу догляду за собою.

∞Спорт

Традиційне джерело дофаміну. Так званого «гормону щастя», що, зокрема, має вагомий вплив на зосередженість і мотивацію. Прості та регулярні фізичні навантаження здатні допомогти вийти зі стану втраченого емоційного ресурсу.

∞Small talk

Коли не вистачає енергії та відчувається важка втома від рутини, маленька розмова ні про що з новою людиною може дати позитивний імпульс, такий необхідний вашій психіці.

∞Мрійте

Так, це складно робити під час війни – планувати майбутнє та своє життя. Але саме цей образ майбутнього часто змушує людей боротись і перемагати навіть у найбільш безвихідних ситуаціях. Вірте в себе та у своє майбутнє.

---

---

Емоційна турбота про себе

Іноді вам просто потрібно перезарядитися, щоб продовжити рух. Вам необхідно досягти внутрішнього спокою, займаючись розумовою та емоційною турботою про себе.

Емоційна турбота про себе означає просто прийняття і розуміння своїх емоцій. Це означає, що ви присвятили себе прийняттю і задоволенню своїх власних емоційних потреб.

Ми всі стикаємося з поганими і важкими часами та емоціями, з якими нам доводиться мати справу. І річ у тім, що ви ніколи не зможете впоратися з такими ситуаціями, якщо нехтувати своїм емоційним здоров'ям.

Якщо ви не в контакті зі своїми емоціями, як ви зможете зрозуміти їх і впоратися з ними?

Усвідомлення своїх емоцій і поводження з ними з глибоким прийняттям і розумінням змінить ваше життя в багатьох позитивних і прекрасних сенсах.

Крім того, емоційне, фізичне і психічне здоров'я тісно пов'язані одне з одним, і якщо який-небудь із них був пошкоджений, це безпосередньо впливає на ваше загальне самопочуття. Правильна емоційна турбота про себе дає змогу залишатися на зв'язку з близькими.

Правда в тому, що самоспівчуття дає змогу вам бути чуйним і жалісливим щодо інших.

З іншого боку, якщо ви продовжите нехтувати своїм емоційним благополуччям, це призведе вас до стану емоційного оніміння, що унеможливить розуміння інших людей.

Є кілька дуже простих способів, якими ви можете щодня впливати на своє емоційне благополуччя та покращувати його.

Першим і, безумовно, найважливішим є чесність із собою завжди, незважаючи ні на що.

Ніколи не шукайте розради в тому, щоб уникати своїх негативних емоцій або обманювати себе тим, що те, що ви відчуваєте, нереальне. Якими б поганими чи хорошими вони не були, ваші емоції реальні й не зникнуть тільки тому, що ви цього хочете.

Вам не потрібно змінювати своє життя, щоб поліпшити своє емоційне здоров'я, але вам безумовно потрібно поліпшити свій емоційний стан.

Так, вам потрібно зіткнутися з усіма своїми емоціями, але це не означає, що ви повинні зациклюватися на них.

Почніть вести “Щоденник емоцій” для аналізу своїх емоційних станів.

---

---

Техніка “Баланс енергії та часу в нашому житті”

Ми з Вами інвестуємо свій час, енергію, сили в 4 сфери нашого життя:

-Тіло (увагу цій сфері ми даємо через сон, їжу, здоров'я, догляд за організмом, спорт, рух).

-Справи (в цій сфері ми беремо і даємо енергію через професійну діяльність, роботу, самореалізацію, досягнення цілей).

-Контакти (спілкування з рідними, друзями, знайомими, емоційний обмін з оточенням).

-Смисли (в цій сфері ми насичуємося через систему вірувань, думки про майбутнє, фантазії, плани, світогляд, інтуїцію, творчість, медитації, цінності).

Завдання:

1. Намалюйте на аркуші А4 ромб.

2. Підпишіть його кути: тіло, справи, контакти, смисли.

3. Оцініть скільки часу, сил, енергії ви присвячували минулий тиждень цим сферам (100% на всі сфери).

4. Подивіться, наскільки ваше життя збалансоване. Що знаходиться в надлишку (там найбільший відсоток), а що в дефіциті (найменший відсоток)? Чому?

5. Подумайте і запишіть мінімум три конкретні кроки, які ви зробите впродовж наступного тижня, щоб збалансувати ваші життєві сфери.

6. Зробіть це!

---

---

З чого складаються наші опори

Опори — це те, що допомагає нам переживати абсолютно різні стресові, травмуючі події.

У період війни в цьому питанні немає винятків, нам також допомагають внутрішні опори, які дозволяють відчувати себе стійкими навіть у нестабільності.

Із чого вони можуть складатися?

*Природні інстинкти.

Ми влаштовані таким чином, що несвідомо реагуємо на зміни навколишньої реальності. І зараз свої інстинкти краще не ігнорувати.

*Орієнтир на "тут і зараз".

Іноді фантазії можуть викликати сильну тривожність, тому в такі моменти головне — заземлення та орієнтир на те, що ж насправді відбувається.

*Система цінностей, завдяки якій ми маємо уявлення про себе та знаємо, що для нас важливо, що цінуємо. Це такий собі компас, на який можна спиратися.

*Особисті якості.

Можна виписати собі на аркуші свої якості, відповідаючи на запитання: "яка я людина?".

Тут не варто виписувати якості, які не подобаються в собі. Краще, щоб це був список тих якостей, які будуть підтримуючими.

*Наш досвід подолання труднощів.

Кожен у житті мав як радісні моменти, так і стресові. З них усі виходили по-своєму, і цей досвід лишився з нами. Подумайте, що допомагало вам раніше в кризові періоди, завдяки чому ви впоралися, як зараз можна застосувати набутий досвід?

*Спільнота, з якою себе ідентифікуємо. Наприклад, це може бути професійне коло людей, чи волонтерська спільнота, чи відчуття себе українцем.

*Прийняття реальності такою, якою вона є, без ілюзій та фантазій. Спочатку це може бути складно, але в подальшому не буде розчарувань, що зміцнить опорність.

*Задоволення потреб: якісна їжа, вода, сон, спілкування з людьми. Також радість та сміх може давати опору, адже це показник продовження життя. Нам треба спиратися на те, що дає сили жити далі.

Бережіть себе!

---

---

Як мислення може змінити ваше життя?

Наше мислення впливає на те, як ми сприймаємо світ навколо нас і як ми реагуємо на те, що відбувається.

Позитивне мислення означає, що ми дивимося на світ навколо нас з оптимізмом, зосереджені на можливостях і віримо в себе та свої сили.

Як же позитивне мислення може змінити ваше життя?

Зменшення стресу і тривоги: позитивне мислення допомагає знизити рівень стресу і тривоги. Коли ми зосереджені на позитивному, ми не так часто турбуємося про те, що може піти не так, і легше знаходимо рішення проблем.

Поліпшення стосунків: люди, які мислять позитивно, часто мають кращі стосунки з іншими людьми. Вони більш доброзичливі та відкриті, що привертає до них інших людей.

Поліпшення самопочуття: коли ми думаємо позитивно, ми почуваємося краще. У нас більше енергії, мотивації та впевненості в собі.

---

---

Як подолати прокрастинацію?

Прокрастинація - це відкладання важливих справ на потім, що може призвести до стресу, втрати продуктивності та зниження самооцінки.

Однак, є кілька ефективних способів, які можуть допомогти подолати прокрастинацію:

&Розбити велику справу на менші кроки. Розбийте важку задачу на менші, більш конкретні кроки, щоб процес виконання був менш страшним.

&Встановити дедлайни. Встановлення дедлайну може допомогти стимулювати мотивацію та зменшити відкладання.

&Визначити причину прокрастинації. Спробуйте з'ясувати, чому ви відкладаєте виконання деяких справ. Можливо, причина відкладання полягає в перенавантаженні, неуважності, бажанні все робити досконало, страху або невпевненості.

&Використовувати техніки управління часом. Складіть розклад, використовуйте техніки управління часом, такі як Техніка Помодоро, щоб ефективно використовувати час та покращити продуктивність.

&Залучати підтримку. Попросіть підтримку у друзів, колег або психолога, який може допомогти вам побороти прокрастинацію та створити план дій для досягнення мети.

&Знайти розвагу в процесі виконання завдань. Знайдіть щось, що допоможе розважитися в процесі виконання завдань, наприклад, слухайте музику, спілкуйтеся з друзями, зробіть паузу на короткий період часу і т.д.

---

---

Рекомендації з екологічного проживання негативних емоцій:

^промовляйте свої почуття вголос. «Я відчуваю гнів, страх. Я роздратован/на.»

^Записуйте свої почуття на папері, виливайте на папір все що хочеться сказати. Або спробуйте намалювати свої емоції.

^Кричіть. У прямому сенсі слова. Крик допомагає викричати усі негативні почуття та емоції. Але екологічно, не на сусіда

^Викорустовуйте дихальні техніки. Наприклад, «дихання по квадрату»: вдих/затримка дихання/видих/затримка дихання. Усі дії однакові за тривалістю, наприклад: на 4 рахунки вдих, на 4 - затримка, на 4 - видих, на 4 - затримка, і так по колу.

^Головне! Дозвольте собі відчувати.

Не забороняйте злитися, сумувати і не змушуйте себе бути сильним, коли немає жодних сил на це. Ні, це не означає провалитися у позицію жертви. Це означає з’єднатися із собою та бути чесним. Дослідження показують, що достатньо визнати та визначити емоцію, щоб її інтенсивність знизилася на 50%.

Будьте здорові!

---

---

Чому я заздрю?

Заздрість – дуже специфічний психічний феномен. Усі переживали це почуття, але зізнатися в ньому буває складно навіть самому собі. Саме тут криється головна небезпека. Адже придушення почуття заздрості має негативні наслідки для психічного стану людини, її розвитку та застосування творчих здібностей.

Що викликає заздрість?

Заздрість – це завжди історія про задоволення, яке ми приписуємо іншим. Ми заздримо саме насолоді, яку в нашому уявленні нібито відчуває інша людина, будучи успішною, багатою тощо.

Заздрість прямо говорить про те, чого бракує нам, але це є в інших.

У житті кожної людини бувають фрустрації, втрати, розчарування, невдачі, і все це так чи інакше впливає на нашу самооцінку, тобто оцінювання себе в порівнянні з певним внутрішнім ідеалом. Саме в періоди, коли ми незадоволені самі собою, заздрість може проявлятися як захист від неприємних думок та почуттів.

!! Важливо усвідомити – неможливо примусити себе не заздрити, але можна змінити спосіб регулювання самооцінки, пропрацювавши внутрішні конфлікти.

Заздрість – дуже неприємне почуття. Аби з ним впоратися, психіка використовує різні механізми захисту: заперечення, ідеалізацію, знецінення, проєкцію, всемогутній контроль та інше. Агресивна поведінка також може бути способом подолання почуття заздрості.

Розберемо найпоширеніший механізм такого захисту – знецінення.

Яскравим прикладом є використання фрази на адресу малознайомих людей на кшталт: "Зрозуміло, як він розбагатів – накрав".

Механізм тут такий:

людина проєктує на інших свої труднощі в самореалізації ("якщо я не можу чесно заробити, то й інші не можуть");

потім з'являється ідея, що знецінює ("накрав" або "заробила тілом") як спосіб пояснення своїх невдач ("я-то чесний, тому в мене немає того, що є в них").

Заздрість дуже сильно підриває віру в себе і змушує сумніватися у власних здібностях. Усвідомлена робота з почуттям заздрості – це шлях до розвитку творчих здібностей, можливості отримувати задоволення від життя, любові та подяки.

---

---

Як перестати боятися чужої думки?

Боязнь чужої думки може затримувати нас в житті і заважати досягати мрій та цілей. Як перестати боятися того, що думають інші про нас?.

Ось три способи:

1. Прийміть себе такими, які ви є

Якщо ви знаєте, хто ви є і що вам подобається, не дозволяйте іншим впливати на вашу самооцінку. Замість того, щоб переживати, що думають інші, сконцентруйтеся на своїх цілях і досягненнях.

2. Зрозумійте, що думки інших не завжди правдиві

Багато людей можуть мати свої власні уявлення про те, як ви повинні жити своїм життям, але це не означає, що вони мають рацію. Важливо пам'ятати, що ви самі керуєте своїм життям і приймаєте рішення, які найкращі для вас.

3. Працюйте над своєю впевненістю

Чим більше ви вірите в себе, тим менше ви будете залежати від думок інших. Подумайте про свої сильні сторони, навички та досягнення, і зосередьтеся на тому, як ви можете використовувати їх, щоб досягти своїх цілей.

---

---

Поведінкова активація

Неприємності трапляються одна за одною, настрою немає. Але поговориш із близькою людиною чи прогуляєш в улюбленому парку — і проблеми вже не здаються такими значними. Бувало таке?

Такі дії називаються поведінковою активацією. Тобто це активності, що сприяють відновленню внутрішнього ресурсу та покращенню емоційного стану. Кожна людина має свій перелік таких активностей.

Однак є універсальні дії, які підходять багатьом:

•Хобі;

•Спілкування з близькими та друзями;

•Облаштування комфортного середовища (це включає улюблені фільми, смачну їжу тощо);

•Допомога тим, хто цього потребує (якщо не маєте ресурсу для великої діяльності, це може бути комплімент другу або кава для колеги);

•Медитація, дихальні вправи чи інші техніки розслаблення;

•Фізична активність (сюди входить не лише спорт, а я активний відпочинок, прогулянка тощо).

---

---

Як перестати себе накручувати?

Вчіться контролювати емоції.

Це допоможе зберегти нерви, здоров'я та добрі стосунки з людьми. Якщо не знаєте, як перестати турбуватися, і нічого не допомагає з різних причин, почніть вчитися самоконтролю.

Заспокойтеся, використовуючи дихальну гімнастику, присівши 20 разів, пограйте з кішкою або собакою. Знайдіть спосіб, що підходить саме вам. Потім сядьте і тверезо осмисліть ситуацію, підберіть аргументи для позитивного та негативного результату. Для більшої наочності запишіть їх у різні стовпці на аркуші паперу. Коли закінчите, оцініть результат.

Навіть якщо можливість несприятливого випадку вище, візьміть емоції під контроль і бережіть сили. Вони знадобляться для ефективного вирішення проблеми.

---

---

Вправа для практики усвідомленості

Вправа по завершенню пропозицій - оманливо проста, але унікальна за своєю силою як засіб зрозуміти себе, підвищити самооцінку та особистісну ефективність.

Суть вправи в тому, щоб записати незакінчену пропозицію, а потім додавати до неї різні закінчення. Єдина вимога: щоб кожне закінчення граматично підходило до основи речення. Необхідно підібрати щонайменше шість закінчень.

•Жити свідомо для мене означає…

•Якщо я сьогодні діятиму на 5 відсотків свідоміше…

•Якщо я сьогодні звертатиму на 5 відсотків більше уваги на те, як спілкуюся з людьми…

•Якщо я буду на 5 відсотків свідомим підходити до найважливіших взаємин…

Проаналізуйте ці пропозиції наприкінці дня. Доповнюйте пропозиції та подивіться, як зміниться ваше життя протягом найближчих трьох тижнів.

---

---

Як перестати жити минулим і не тужити за ним?

Ми живемо минулим, тільки якщо щось там не завершили. Щоб воно «відпустило» нас, треба пройти через сум. Для цього потрібен час, але можна допомогти собі на цьому шляху:

•Випишіть усе те, до чого щоразу повертаєтеся в думках: події, пов'язані з людьми та зовнішніми обставинами, які були для вас важливими і за якими ви сумуєте;

•Поряд із кожною подією напишіть, що вас у ній утримує, чому ви так тримаєтесь за це, що вона вам давала. Наприклад, може виявитися, що в той момент ви відчували себе впевненіше, а зараз вам цього не вистачає.

•Дозвольте собі прожити весь спектр почуттів, пов'язаних із кожною подією: згадайте приємні яскраві емоції, посумуйте, що вони залишилися в минулому.

•Поділіться цими спогадами, якщо це можливо.

У підсумку, визначте, яку потребу «закривали» ті події, наприклад, бажання бути коханим, безтурботним, щирим. Дозвольте собі відчути ті емоції. А потім шукайте способи задовольнити ці потреби у теперішньому.

---

---

Як виробити нову звичку?

Людині змінюватися заважають звички. Але мало хто працює над тим, щоб шкідливі звички змінити на корисні. А все тому, що ми не продумуємо стратегію того, як змінитися. А вона є і на її втілення потрібно 30 днів.

З 1 по 10 день – найважчий період, який стійко потрібно витримати, але згодом, я вас переконую, стане легше і ви відчуєте навіть гордість за те, що змінюєте щось, якісно міняєте життя.

День з 11 до 20 – ви будете залежати ще від старих звичок, але побачите плюси від нової. Вам доведеться себе контролювати, але це буде легше. Це стан дискомфорту, але він тимчасовий.

З 21 дня до 30 закріплюється нова звичка. Приходить гордість за те, що ви все витримали і досягли фінішу. Корисна звичка тепер частина вас самих, зіллється з вашим характером і головне, що буде приносити задоволення і насолоду. Ви відчуєте свободу і вийдете за границі обмежень.

---

---

Ефект доміно: як створити ланцюгову реакцію з корисних звичок

Ефект доміно говорить: кожна зміна тягне за собою низку інших змін ланцюгової реакції. Аналогічно тому, як падають кісточки доміно, виставлені в ряд. Сконцентруйтеся на звичці, яка вам подобається, і нехай ефект від її виконання запустить ланцюгову реакцію на все життя.

• Почніть із дії, для якої у вас є мотивація. Нехай вона буде зовсім невелика, головне для вас – сталість.

• Не зменшуйте темп і відразу переходьте до наступного завдання, яке зможете виконати. Дозвольте імпульсу від першого виконаного завдання підштовхнути вас до наступної дії.

• Якщо ви маєте сумніви, розбийте велику справу на кілька маленьких. Коли ви намагаєтеся завести нову звичку, намагайтеся зробити її легко здійсненною. Сенс ефекту доміно у прогресі, а не саме в результатах. Просто зберігайте темп.

---

---

5 лайфхаків для прискорення на шляху до мети

•розбивайте велику ціль на більш дрібні і для кожної встановлюй свій дедлайн

•робіть однотипну роботу одним заходом

•враховуйте власні біоритми: найважливіше плануйте на той час, коли ви “на піку”, а рутину - на час, коли ви найменш продуктивний

•плануйте відпочинок так само, як і роботу - без якісного перезавантаження швидко вигориш

•винагороджуйте себе за маленькі успіхі.

---

---

У суспільстві склалося стійке переконання, що лінь — це погано і з нею потрібно боротися. Іноді мене це вганяє в самокритику…

Але лінь дуже важлива для здоров’я психіки. Якщо не дозволяти собі трохи полінуватися, якщо нехтувати сигналами мозку, то можна заробити неврози, хронічну втому, повний занепад сил і навіть депресію.

Психіка може пересичуватися інформацією, емоціями, дією, і тому мозку необхідні перерви.

Щиро рекомендую прислухатися до себе і правильно підбирати рівновагу дій і бездіяльності.

---

---

Запитуйте себе: «Як я можу стати краще?»

Потрібно постійно запитувати себе, які ще є способи стати кращими. Навіть якщо ви зробили крок і досягли при цьому успіху, обов'язково запитайте себе: «Що я можу зробити краще наступного разу?». Знайдіть відповідь і зробіть краще. Це правило допоможе вам підвищити свою продуктивність у кілька разів.

---

---

Метод «5 чому»

Ця техніка розгляду будь-яких проблем з метою знаходження самого джерела проблеми.

Швидке вирішення проблем може бути зручним, але менш ефективним, а ось даний метод займе більше часу, але все ж таки знайде корінь помилок, які ви зробили.

Застосовувати техніку дуже просто:

1. Запитуємо «Чому?» ту проблему, яка вас найбільше цікавить;

2. Далі відповідаємо на нього породжуючи чергове «Чому?»;

3. Таким чином, ставимо запитання «Чому?» 5 разів.

Основна причина проблеми може виявитися зовсім іншою, ніж передбачається, тому дану техніку варто спробувати.

---

---

Не приймайте складні рішення коли

Коли ви у поганому настрої, втомлені, голодні. У цей момент ви нетерплячі та хочете швидше з усім покінчити. У такому стані вам вже все одно, хоча б якесь рішення прийняти. Якщо є можливість, дайте собі час прийти в норму.

Коли ви в найкращому гуморі. Ейфорія також викривляє наше сприйняття. І тут значно складніше запідозрити себе у нераціональності. Якщо ви відчуваєте, що готові зараз на все що завгодно, запитайте себе, чи не зловив я ейфорію? Не треба псувати собі цим настрій, просто будьте пильними у будь-якому стані, коли це потрібно. Якщо радість справжня і ніяких підводних каменів немає — це її не зменьшить.

Нагадуйте собі завжди звертати увагу на ваш душевний, емоційний та фізичний стан, коли приймаєте складні (а краще будь-які) рішення. Ваш настрій дуже сильно впливає на мислення, навіть якщо у той момент вам так не здається.

---

---

Як уникнути ретравматизації?

Ретравматизація виникає в моменти, коли обставини, за яких людина отримала психологічну травму, повторюються.

Спровокувати ретравматизацію здатні навіть спогади, до яких ми повертаємось усвідомлено або мимоволі.

Наше завдання – бути обізнаними та максимально зібраними, щоб подбати про свою безпеку та близьких.

Інформаційна гігієна.

Уникайте тригерів. В мережі з початку війни публікується багато відео та фото трагічних подій, які можуть повертати нас у момент особистої травми чи гострого переживання за інших. Якщо є відчуття, що для вас це занадто, обмежте використання соціальних мереж та споживання подібного контенту.

Оберіть кілька джерел інформації, бажано офіційних і яким ви довіряєте, щоб слідкувати за ситуацією.

Побутові ритуали

Побутові ритуали здатні дати спокій, заземлити. Звичайне упорядкування речей на робочому столі чи у шафі допомагає зібратися з думками. Готуйте їжу, перебирайте шухляди, наводьте лад у паперах тощо.

Розпорядок дня

З початку війни важко будувати довготривалі плани та забігати далеко наперед. Натомість спробуйте скласти план дрібних справ на день чи тиждень, це дає психіці відчуття хоча б якоїсь стабільності. Помічайте, коли ви виконали певні завдання та хваліть себе за це.

Звертайтеся за допомогою до психологів

У нашій культурі це ще не є досить розповсюджено. При цьому, фахова підтримка важлива, коли людина не здатна впоратися самостійно, знаходиться у травмі, проживає гострі стани. Звісно, краще отримати підтримку вчасно і вийти у ресурсний стан, а не терпіти до останнього.

Кожен з нас має дбати про укріплення власних зовнішніх та внутрішніх опор.

Допис про "Психологічні опори: з чого вони складаються та як їх віднайти у собі" ви можете знайти нижче

---

---

Психологічні опори: з чого вони складаються та як їх віднайти у собі

Опори можуть бути зовнішні — це оточуючі люди, які підтримують нас та навколишня ситуація, у якій ми перебуваємо. Але ці опори не завжди стабільні, тому є більш надійні — внутрішні.

Внутрішні опори — це той психологічний фундамент, який допомагає встояти у складні періоди.

З чого вони складаються?

-Вміння розраховувати на себе.

-Світогляд та усвідомлення своїх цінностей. Це є орієнтиром, ґрунтуючись на чому ми приймаємо рішення та діємо.

-Набутий досвід (досвід справляти у важких ситуаціях, досвід успіхів).

-Знання та навички. Це розуміння того, що ми вміємо, з чим можемо впоратися.

-Знання про свої емоції, почуття та довіра до собі. Це дозволяє орієнтуватися у ситуації та діяти виходячи з усвідомленості.

-Віра в себе та внутрішня сила.

-Взяття відповідальності за своє життя, що дозволить не залежати від іншого і вибирати те життя, яке хочеться.

-Збудовані власні межі.

-Баланс життєвих сфер, що виконує роль страховки. Якщо в якійсь із частин життя негаразди, то можна спертися на іншу для того, щоб були ресурси на подолання їх.

В основному зовнішні опори з'являються в дитинстві у вигляді турботи від дорослих. Там ми отримуємо комфорт і стабільність. З часом ця зовнішня опора інтегрується і стає внутрішньою, але так відбувається не завжди.

Є кілька ознак, які можуть вказувати на втрату зв'язку зі своїми опорами:

-Залежність від інших людей;

-Спроба догодити всім;

-Необхідність бути поруч із людиною, яка скаже як робити.

-Прагнення до досконалості.

-Почуття страху перед авторитетними людьми.

З чого розпочати вивчення своїх внутрішніх опор?

Найкраще досліджувати свої опори разом із психологом, тому що може спостерігатися знецінення того, що людина має. Психолог допомагає все ж таки помічати і присвоювати те, що є.

Але для початку можна самостійно обміркувати кілька питань:

-Що для мене важливо?

-Які в мене цінності?

-Які маю сильні сторони?

-Які заняття мені приносять радість та задоволення?

-Що я вмію?

-Чи помічаю я свої емоції та сильні реакції на якісь події? Які це події?

-Чи помічаю я різні тілесні реакції? Чи я розумію про що це?

Відповівши на ці питання, буде основа для вибудовування внутрішніх опор та знайомства із собою. Деколи не відразу приходить відповідь на запитання, але обмірковування його — це вже початок.

---

---

Дерево прийняття рішень про тривожність

Ця психологічна техніка може стати помічним інструментом для розрізнення типів тривожності.

Якщо ви часто відчуваєте «гіпотетичну» тривожність, важливо нагадати собі, що в цей момент мозок не займається вирішенням проблеми. Саме тому його треба стимулювати до цього: вирішити те, що у ваших силах прямо зараз, а решту переживань свідомо відпустити і зосередитися на чомусь ще.

•Виділіть те, про що тривожитеся.

•Почергово дайте відповідь на питання в схемі та виконайте пропоновані дії.

•Якщо тривожних думок багато, то пройдіть цей шлях з кожною окремо.

•Прослідкуйте за відчуттями після закінчення техніки.

---

---

ЯК БОРОТИСЯ З ХВИЛЮВАННЯМ?

Кожен з нас, навіть самий впевнений в собі, хвилювався так, що потіли долоні, підкошувалися ноги і трусився голос. Для когось це навіть щоденна практика, а для когось норма перед важливим заходом.

Але що робити, коли хвилювання може зіпсувати все, навіть якщо ви впевнені в своєму успіху на 100%?

• Дихайте рівно і глибоко.

Дихальні практики допомагають заспокоїтися, насичують мозок киснем для кращої активності.

• Порухайтесь.

Скиньте напругу в рух, це допоможе тілу розслабитися, а мозку відволіктися.

• Не придушуйте в собі емоції. Дайте їм вихід: поплачте або посмійтеся.

Стримані емоції можуть різко вийти в найнесподіваніший момент.

• Переконайте себе в тому, що все добре.

Вам нема про що хвилюватися, ви спокійні, впевнені в собі і повністю готові до майбутньої події.

Не бійтеся помилок, не бійтеся зізнатися собі в страху, кожна пригода в нашому житті - це цінний досвід.

---

---

Позбутися поганого настрою: практична вправа

Позбутися негативного, настрою можна, скориставшись наступними прийомами:

• Перш за все, важливим є тривалий рух. Енергійні рухи – це ходіння на свіжому повітрі, вправи з різкою зміною пози, біг, фізкультура, спортивні тренування тощо. Фізичне навантаження унеможливлює перебування в пригніченому настрої

• Згадати радісний випадок і заново пережити його в уяві. У кожного з нас є в запасі ціла колекція чудових спогадів, переживань. Занурення в спогади – процес творчий, він не схожий на читання однієї і тієї ж книги.

• Проявити (тобто зробити дію прямо зараз) турботу про своє здоров'я. Спорт і хоббі, приємні заспокійливе заняття у вільний час – це чинники, які впливають позитивно на настрій, що відповідно відбивається й на працездатності.

• Вміння на певний час повністю відключатися від роботи й насолоджуватися вільним роботи часом і вихідними днями.

• Прикрасити свої будні, вони тривають довше, ніж вихідні дні, забирають більше часу, з якого і складається життя людини.

---

---

Турбота про себе

Ресурс - це джерело сил, яке живить наш духовний і фізичний світи.

Щоб було більш зрозуміло, наведу метафору.

На початку свого шляху турист відчуває сили та натхнення йти глибше в ліс. Із собою він несе пляшку води, з якої кожен ковток додає сил та енергії, але якщо іноді не зупинятись біля місцевого струмочка та не оновлювати запаси води, відповідно сил ставатиме менше.

Але погодьтеся, якщо турист попередньо ознайомиться із місцевістю, він точно буде знати, де знаходиться найближчий струмочок, щоб оновлювати запаси, коли необхідно.

А чи знаєте, що особисто вас наповнює?

Ось декілька можливих варіантів, які можуть вас надихнути:

·Творчість. Займіться будь-чим: малюйте, танцюйте, співайте, вишивайте, прикрашайте оселю, це принесе вам задоволення від процесу, ви виплеснете всі свої негативні й позитивні емоції та переживання у продукт такої діяльності;

·Приділити час собі. Поміркуйте, як ви можете це здійснити: спорт, приймання ваної, зміни у зовнішньому вигляді , чашка особливої кави тощо.

·Самотність. Виокремте час, коли ви можете побути в окремій кімнаті чи у своєму куточку, це допоможе налагодити зв‘язок із самим собою та відпочити.

·Налагодження режиму. Дозвольте собі поспати трішки більше аніж зазвичай. Пам‘ятайте про питний режим та якісне харчування.

·Натхнення. У кожного воно своє: спів пташок, прогулянка у парку, цікава книжка, музика тощо. Визначте, що надихає саме вас.

Також, якщо ви знесиленні, спробуйте просто відпочити. Дозвольте собі нічого не робити. Це нормально, скажіть собі.

---

---

Агресивні субкультури: що з цим робити?

Нещодавно нашу країну сколихнули новини про агресивно налаштовані субкультури, які почали розноситися по всім ЗМІ та стали частиною обговорення у житті звичайних людей. Спробуємо розібратися, що ж таке "Редан" і що з цим робити.

Сама назва і символіка руху "ПВК Редан" (приватна військова компанія "Редан") бере свій початок з японського аніме, де діє злочинна організація з назвою "Павук". Її символ - це павук із цифрою "4" на спині.

Самі представники цієї субкультури називають себе неформалами, виступають проти футбольних фанатів, мігрантів, скінхедів. Також вони стверджують, що не відносять себе до приватної військової компанії, а називають себе так жартома.

Одягаються редановці у темний одяг вільного крою, строкаті штани, у одязі присутня символіка павука із цифрою "4", мають довге чорне волосся, використовують специфічний сленг, вони називають себе "павучками" і збираються у групи з десятків людей і влаштовують масові бійки. Зібрання агресивної молоді вже помітили у Харкові, Києві, Львові та інших обласних центрах. Поліцейські вважають, що субкультура прийшла до нас з Росії.

Небезпека такої субкультури полягає у:

- пропагуванні мови агресії та ненависті;

- спричиненні масових хаотичних бійок;

- вчиненні протиправних дій, порушенні закону;

- нищенні громадського майна;

- спричиненні фізичних розправ;

- залученні та маніпулюванні підлітками заради власної вигоди.

Як попередити подібні небезпеки?

1. Інформувати молодь про подібні групи, їх приховані цілі та небезпеки.

2. Приділяти увагу своїм дітям, вихованцям, підопічним: чим вони цікавляться в ЗМІ, з ким проводять час, які інтереси мають.

3. Залучати молодь до суспільно корисної діяльності та соціально важливих інтересів, хобі.

4. Формувати щире довірливе спілкування: питати про те, як проходить день, які є труднощі, який настрій, що стало причиною негативних емоцій тощо.

5. Формувати усвідомлення, що у будь-якій проблемній ситуації не треба боятися чи соромитися звертатися за допомогою до батьків, родичів або інших значущих дорослих.

ПВК "Редан" - далеко не перша і не єдина субкультура, яка займається бійками і хуліганством. Подібні рухи завжди були і завжди будуть серед підлітків з не дуже благополучних сімей.

Батькам важливо пам'ятати, що поширення таких субкультур - це не причина, а наслідок психологічних і сімейних проблем у підлітків. Дитина з сім'ї, де її поважають і вислуховують, навряд чи зацікавиться таким агресивним рухом.

Якщо підліток зацікавився ПВК "Редан" - це привід відверто поговорити з ним і разом відвідати дитячого психолога. Підліток повинен відчувати, що ви його підтримка, а не ворог.

Також батькам не варто бити тривогу, якщо підліток дивиться аніме. Аніме саме по собі не робить дитину агресивною і неслухняною, якщо у неї немає сімейних проблем. Це всього лише вид мистецтва, який дивляться мільйони людей по всьому світу. Батькам і правоохоронним органам безумовно потрібно спостерігати за рухом ПВК "Редан". Але і піддаватися суспільній паніці не потрібно. Просто любіть своїх дітей і вибудовуйте довірчі відносини з ними.

---

---

Правило п'яти чому

У всіх незрозумілих ситуаціях використовуйте цей метод.

Ось як працює це правило.

Наприклад, вам хочеться телефон.

Запитуєте себе: чому я хочу телефон?

На це перше «чому». Відповідаєте: бо хочу всіх здивувати.

Окей, друге «чому»: Чому ви хочете усіх здивувати? Відповідь: Бо хочу, щоб на мене звернули увагу.

Третє «чому»: Чому вам потрібно, щоби на вас звернули увагу? Відповідь: Тому що почуваюся невпевнено.

Четверте «чому»: Чому ви почуваєтесь невпевнено? Відповідь: Тому, що ніяк не можете реалізуватися

П'яте чому: Чому ви не можете реалізувати себе? Відповідь: Тому що займаєтеся тим, що вам не подобається. І скажіть тепер, до чого тут телефон?

У відповіді на п'яте «чому» і криється першопричина, яка, на перший погляд, не проглядається. Це дуже дієвий спосіб перевірити, що ви насправді приховуєте, у чому боїшся зізнатися навіть собі, чого ви дійсно хочеш.

---

---

4 способів, як підняти собі настрій вдома

Наведіть порядок

Коли ми в поганому настрої нас дуже багато всього дратує. В першу чергу - це, безлад і речі, які лежать не на своїх місцях. Тому почніть з наведення порядку на своєму робочому місці або вдома. Коли все буде акуратно складено в призначеному місці, настрій почне, в певній мірі, не погіршуватися.

Подивіться фільми або серіали

Виберіть найсмішніші комедії цього року і швидко організуйте перегляд кінострічок з друзями та попкорном.

Подумайте про найщасливіший момент у вашому житті, який був або буде

Ще дуже добре допомагають приємні спогади про минуле або думки приємних майбутніх моментів (весілля, покупки нового одягу, техніки тощо).

Іноді варто поплакати - це найкраща емоційна розрядка

Якщо Ви розумієте, що вже не в силах себе стримувати - поплачте. Це дуже корисно, інакше весь «емоційний камінь», відкладеться у Вас в душі і буде дуже складно із ним боротися

---

---

Риси людей, що характеризують їх темперамент

Вроджені якості особистості формують його як соціальну істоту. Враховуються поведінкові чинники, тип діяльності та коло спілкування. Категорію поділяють 4 поняття:

Сангвінік

сильна і врівноважена особистість, що легко підлаштовується під нове середовище проживання і долає перешкоди. Товариськість, чуйність, відкритість, життєрадісність та лідерство – основні риси особистості.

Меланхолік

слабка та малорухлива особистість. Під впливом сильних подразників виникають порушення у поведінці, що виявляються пасивним ставленням до будь-якої діяльності. Замкненість, песимізм, тривожність, схильність до міркувань і уразливість – характерні риси меланхоліків.

Холерики

сильні, неврівноважені, енергійні якості особистості. Вони запальні та нестримні. Вразливість, імпульсивність, емоційність та нестійкість – явні показники неспокійного темпераменту.

Флегматик

врівноважена, інертна та повільна особистість, не схильна до змін. Особистісні показники виступають у легкому подоланні негативних факторів. Надійність, доброзичливість, миролюбність та розважливість – відмінні риси спокійних людей.

---

---

Як підвищити продуктивність і встигати більше?

Іноді здається, аби встигати виконати всю роботу, потрібно 25 годин у добі. Але насправді потрібно змінити свій підхід до роботи.

Знайдіть свої «піки» активності.

Протягом дня у більшості людей є від двох до чотирьох годин, коли активність на найвищому рівні. Спостерігайте за собою та фіксуйте час, коли вам вдається робити все найбільш легко й радісно. На основі цих даних сплануйте робочий день так, щоб інтенсивна праця припадала саме на ці години. Під час спаду активності займіться поточними справами, які не вимагають надмірно високої концентрації.

Дробіть задачі.

Основна причина прокрастинації, марнування часу та постійного відкладання «до кращих часів» — невміння ділити задачу на етапи. Навчіться це робити.

Інтервальна робота.

Розділивши роботу на інтервали, під час яких ви не відволікаєтеся на сторонні фактори, ви будете значно продуктивніші за тих, хто буде працювати 8 годин поспіль. Просте правило 50/10, де перша позначка — це час для інтенсивної праці, а друга — для відпочинку, допоможе встигати значно більше.

Плануйте час.

Присвятіть перші та останні 15 хвилин робочого дня плануванню справ та підбиванню підсумків.

Режим «Не турбувати».

Сповіщення про повідомлення від друзів, суперечки в робочих чатах, до яких ви особисто не маєте стосунку, вщент руйнують концентрацію. Час від часу ставте телефон в режим «Не турбувати», і ви помітите, наскільки більше почали встигати без зайвих стресів.

Вчіться відпочивати.

Деякі люди вважають, що їхня продуктивність на роботі зросте в рази, якщо приходити раніше та залишати робоче місце останніми. Однак усім нам необхідний 7-8 годинний сон і можливість робити короткі перерви.

---

---

Як не стати рабом стресу та напруги

Перша і напевно найважливіша порада, для економії своїх нервових клітин — не намагайтеся все контролювати. Будь-яка проблема складається з 50% факторів, які ми можемо контролювати, та інших 50%, які нам непідвладні. Те, що вам непідвладне, приваблює вас як магніт притягує метал. Однак, зациклюючись на факторах, які ви не можете контролювати, ви автоматично налаштовуєте себе на стрес і знову потрапляєте у замкнене коло, виходу з якого не бачите.

Пам'ятайте, що коли ви затиснуті в кайданах стресу, концентруватися потрібно тільки на тому, що у ваших силах виправити. Саме відчуття, що ви спроможні щось контролювати, збільшує вашу стресостійкість. Фактично навіть однохвилинна візуалізація того, як ви змінюєте ситуацію на краще, наповнить вас позитивними емоціями та зменшить страх.

---

---

Позбавляємось шкідливих звичок

Кожна звичка, навіть погана, виконує якусь функцію. Вона з'являється на тому місці, де нам чогось не вистачає, тобто закриває потребу.

Але якщо звичка погіршує ваше здоров'я, настрій або шкодить іншим сферам вашого життя, є сенс її позбутися. Як?

1. Усвідомити, на місці якої потреби виникла звичка. Якщо ви купуєте багато різноманітного одягу, але кожен день одягаєте один і той же простий костюм, треба серйозно задуматись, що ви купуєте — одяг, чи надії на краще майбутнє? Нестачу чого заповнює звичка?

Наприклад, перегляд серіалів до пізньої ночі може давати вам:

• Можливість побути на самоті
• Нові враження, яких недостатньо у житті
• Ілюзію спілкування
• Відчуття безпеки

2. Подумати, як вдовольнити ці потреби іншим способом. Замість того, щоб заїдати проблеми, дозволити собі пожалітися близьким людям, відкритися. Чи піти прогулятись, почитати книгу. Будь-що, що вам подобається. Головне не замінювати погану звичку ще гіршою. Наприклад, замість переїдання не почати пити.

3. Тренуватись. Чесно скажіть собі, я хочу з'їсти 10 ту цукерку, тому що мені дуже сумно, хочеться турботи, любові та емоційного комфорту. У який ще спосіб я можу це отримати? Може є хтось, кому я можу подзвонити? Чи піти з кимось випити чаю/кави?

Нові звички формуються довго, але кожна спроба наближує вас до успіху. Невдачі будуть, але якщо не здаватись, невдач буде ставати все менше і менше. А нова звичка ставатиме все міцнішою. Головне, менше самокритики на початку, будь ласка!

---

---

---

---

Як допомогти собі зосередитися?

По-перше, поставити це собі за мету. Коли ви з головою входите в стан потоку під час роботи, навчання або навіть просто читання, тим ефективніше витратите свій час і тим солідніше буде результат.

Ось ще нюанси для досягнення стану граничної уваги:

• Влаштуйте собі тишу. Тобто якщо вибирати між гучним кафе з ноутбуком і роботою вдома, то будинок виграє. Ну або візьміть навушники.
• Приберіть з периметра зору все зайве. Навіть фото або давно запорошений сувенір можуть збити вас з фокуса.
• Складайте план. І взагалі візьміть за звичку сідати за роботу з блокнотом. Структура та позначки в процесі допомагають не відволікатися.

---

---

Як прийняти важливе рішення в умовах невизначеності

Страх перед невизначеністю блокує наше мислення і креативність. Саме тому ми саботуємо важливі речі, відкладаємо прийняття рішень, блокуємо свої можливості на підсвідомому рівні.

Існує проста вправа, яка допоможе впоратися із цим.

Кожного разу, коли будеш знов відчувати тривогу, впевнено скажи про себе:

“Я приймаю найкраще рішення з усіх можливих для мене в цих умовах”.

---

---

Метод для розвитку пам'яті

Перед сном, прокручуйте весь день як кіно. Згадайте усі деталі від пробудження до теперішнього моменту.

Чим більше згадаєте подробиць, емоцій, які ви відчували, тим краще. Що їли, на кого звернули увагу на вулиці, який смішний жарт почули.

Крім прокачки пам'яті, цей метод допоможе вам проаналізувати ваші звичні контури поведінки, і, можливо, щось змінити.

---

---

Діагностична техніка : "повинен, хочу, буду"

Дуже ефективна техніка, яка допомагає відокремити нав'язане від свого істинного.

Візьміть аркуш паперу і розділіть його на 3 колонки, напишіть їх назву :

– Я повинен / повинна!

– Я хочу!

– Я буду!

Заповніть колонку «я повинен / повинна!». Охопіть максимально всі сфери життя, інтересів. Запишіть швидко не менше 20 пунктів.

У другій колонці міняйте на «я хочу!». Тут навпаки сповільніться і відчуйте, як відгукується перероблене належне на бажане. Якщо не подобається, то ставте прочерк.

А тепер подумайте, що з другої колонки зі свого «хочу», ви готові перенести в «я буду!».

Наскільки зменшився початковий список? Саме в 3 колонці ваші справжні бажання, більш того, в них сила наміру!

---

---

Як вийти зі ступору?

З вами напевно так бувало: багато завдань, час іде, а мозок чи то в паніці, чи то просто сьогодні оголосив вихідний і розуміти відмовляється. Ось кілька способів допомогти собі розпочати діяти.

Зосередитись на чомусь одному

Справа в тому, що як тільки ми намагаємося включити багатозадачність, ефективність нашого мислення знижується. Це як намагатися писати одразу обома руками. Тому вибираємо одну задачу та приступаємо до неї.

Почати з того, що легше

Часто в ступор ми впадаємо від усвідомлення, скільки всього треба зробити. І думка з чого почати стає стоп-сигналом. Допоможіть собі — почніть із завдання, яке здолайте найшвидше. І ось уже у вас на одну справу менше.

Розсортувати інформацію

Ще один лайфхак, коли багато завдань: наведіть порядок на робочому столі. Будь то буквально ваш стіл або монітор комп'ютера. Коли все запаковано у відповідні ящики-папки, мозок не витрачає час на пошук потрібного файлу. І вуаля - швидкість вашої роботи збільшується в рази, а втомлюєтеся менше.

Розпланувати

Мабуть, найкращий варіант позбутися тривоги та відчуття хаосу. Коли ви розписуєте, причому краще наочно, на папері, що вам потрібно зробити, мозок сприймає це як інструкцію та заклик почати діяти.

Чергувати формати завдань

Якщо ваші завдання різнорідні, краще розташувати їх одну за одною так, щоб вигляд наступної справи не повторював попередній. Так ви уникнете монотонності і збережете свіжість сприйняття інформації

---

---

ЗВИЧКИ, ЯКІ ПОСИЛЮЮТЬ ТРИВОЖНІСТЬ

Пропуск прийому їжі. Це викликає гіпоглікемію (коли рівень цукру в крові падає), що може призвести до поширених симптомів тривоги, таких як дратівливість, нервозність, запаморочення та слабкість.

Відсутність спорту. Ваше тіло створене для руху. Якщо ви сидите цілий день і ніколи не займаєтеся спортом, ваше фізичне та психічне здоров’я в результаті постраждає.

Вживання кофеїну. Кофеїн є основним тригером тривоги. Цей зв’язок між кофеїном і тривогою неочевидний, тому що ми тимчасово почуваємося добре після споживання, і ми відчуваємо тривожні наслідки лише через кілька годин.

Зловживання фастфудом. Фастфуд переважно містить хімічні інгредієнти та добавки, які можуть сприяти занепокоєнню, одночасно знижуючи настрій і соціальну поведінку. Найгірші з них: штучні підсолоджувачі, барвники та підсилювачі смаку.

Недостатнє споживання води. Зневоднення викликає стрес для вашого тіла, і коли ваше тіло знаходиться в стресі, ви можете відчувати загальні симптоми тривоги.

Споживання алкоголю. Хоча алкоголь тимчасово стимулює "гормони щастя", коли він починає виводитися з організму, ви, ймовірно, будете відчувати себе більш тривожними, втомленими та пригніченими, ніж до того.

Нестача сну. Депривація сну посилює повторювані негативні думки й ускладнює відпущення негативних речей — симптоми, які характерні для тривоги.

---

---

Помилки як шкала досвіду

Цікаво, що ми отримуємо досвід набагато краще помиляючись, ніж коли в нас все йде добре

Помиляючись, ти відчуваєш неприємні емоції, а потім починаєш аналізувати як так сталося і чому результат не той або відступаєш.

Коли ти аналізуєш помилки - ти отримуєш довгострокові знання, бо мозок намагається вберегти тебе від неприємних емоцій.

Тобто помилки допомагають тобі якісно та швидко рости над собою (звісно, якщо це не загрожує чиємусь життю).

Виходить, що кількість помилок можна сприймати як обʼєктивну шкалу розвитку. Чим більше ти за обмежений проміжок часу допустиш помилок та виправиш їх - тим більше ти отримав цінного досвіду.

Наприклад, якщо ти почав навчатися і за тиждень допустив 100 помилок, а на наступному тижні 50, це свідчить про дві речі:

1. Ти добре засвоїв досвід який ти отримав за перший тиждень
2. Ти отримав вдвічі менше цінного досвіду на другому (це абсолютно нормально, бо окрім вивчення нового, ти закріпляєш отриманний досвід)

---

---

Іноли “я сам/сама” перетворюється на вирок

Чи часто ми чули відмови від близьких людей від візиту до лікаря, мовляв, “само пройде”?

Самостійність - це обов’язкова якість кожної зрілої особистості. Але бувають ситуації, коли дуже важливо покластися на когось іншого і вчасно помітити те, що самостійно ми вже не справляємося.

Чи обов’язково дорослій людині бути самостійною у 100% життєвих випадках?

Насправді це питання - риторичне. Так, ми маємо самостійно піклуватися про перебіг свого життя. Але деколи не отримана вчасно допомога стає фатальною.

Що це за випадки?

• Стан здоров’я, що погіршується
• Випадки евакуації, міграції в інший регіон або країну
• Форс-мажорні обставини, де ви є не маєте впливу
• Скрутне фінансове становище
• Довгострокове погіршення ментального здоров’я та самопочуття

Дуже часто людина може не усвідомлювати, що її стан сильно погіршується.

*Більше нічого не хочеться? То точно зі мною щось не так.

*Лякаюся вибухів чи повітряної тривоги? Комусь ще гірше, ніж мені.

*Працювати чи вчитися стає дедалі тяжче? Це точно через те, що я лінивий.

*Порушився режим сну? Це тому що я такий, не можу лягти раніше.

Але ж багато кому приходиться гірше, ніж мені. Чи маю я право на отримання допомоги?

Ваша ситуація у будь-якому випадку є унікальною, і порівнювати її з іншими - доволі погана ідея. Бо покладатися на інших людей - це обумовлена природою з датність людини: комунікація та співпраця - це важливі основи розвитку соціуму та людства. Більш того, людям приємно відчувати, що вони корисні: тож, будь ласка, якщо ви відчуваєте, що потребуєте допомоги, не мовчіть та попросіть про неї.

!Просити про допомогу, співпрацювати, допомагати іншим - це природно. Залишатися на самоті та не отримувати допомогу, коли вона потрібна - ні.

Люди створені для співпраці. Люди люблять допомагати. Люди щиро хочуть та можуть бути корисними

Стукайте - і вам відчинять!

---

---

ВПРАВИ ДЛЯ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЕКРАНОГО ЧАСУ

ВВЕДЕННЯ ЩОДЕННИКА ЕКРАННОГО ЧАСУ

Кожного дня протягом тижня фіксуйте таку інформацію щодо дій в інтернеті у щоденник:

1. Які з дій спричинили позитивні емоції (наприклад, щастя, радість тощо)?

2. Яка діяльність викликала негативні емоції (наприклад, гнів, стрес, тривога)? Чи можливо зменшити час, проведений саме таким чином?

3. Ваш час в інтернеті активний (онлайн-ігри, комунікація з іншими) чи пасивний (перегляд відео)?

4. Чи робили щось в інтернеті, що, на вашу думку, допомагає будувати стосунки з іншими?

5. Чи отримали ви відчуття успішності в будь-якій з тих дій, яку робили в інтернеті? Чи ви задоволені тим, як провели час в мережі? Чи все вдалось так, як планувалось?

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЕКРАННИМ ЧАСОМ

Подивіться використання екранного часу смартфону декількох тижнів поспіль (цю інформацію можна дізнатись у налаштуваннях смартфона у розділі “екранний час”) і з цими цифрами побудувати графіки на кожен тиждень - в який день була яка кількість часу онлайн. Порівняйте графіки на кожен тиждень між собою.

Питання для обмірковування:

-від чого залежить зміна кількості часу проведеного онлайн?

-Як я себе відчуваю, коли цей час збільшується?

---

---

ТОП правил для дітей та підлітків щоб контролювати час онлайн

1. Встанови режим “не турбувати” (таким чином сповіщення не з’являються на головному екрані), коли виконуєш важливу роботу – це може бути під час підготовки домашнього завдання або під час уроків.
2. Важливо віднайти баланс між онлайн та офлайн - слідкуй, скільки часу без перерв “сидиш” в інтернеті та роби паузи для фізичної розминки. В цьому може допомогти таймер
3. Доповнюй свій активний час в інтернеті, коли граєш в ігри чи виконуєш якісь завдання, наприклад, переглядом відео на YouTube (оскільки такий час є більш пасивним і дозволяє психіці переключитись з однієї діяльності на іншу).
4. Під час сніданків та вечерь відклади смартфон чи планшет. Дай можливість очам відпочити від світла екрану, а організму відчути насиченість їжею
5. Обмеж використання додатків, наприклад, тільки одна година в Інстаграмі на день - це допомагає виконувати все заплановане на день. Зробити це можно через налаштування в гаджеті, або в самому додатку.
6. Налаштовуй приватність для власної безпеки в мережі. Пам’ятай про те, що краще не розголошувати приватні дані (у тому числі й своє місцезнаходження), оскільки наші онлайн друзі, якщо ми їх не знаємо у житті, так і залишаються незнайомцями
7. Якщо ставиш пристрій на зарядку на ніч, то обирай для цього іншу кімнату - там, де ніхто не спить. Оскільки світло екрану, звуки сповіщення та вібрація порушують наш сон, що в свою чергу впливає на самопочуття.
8. Пам’ятай, проблеми зі сном, роздратування, коли немає поблизу гаджета, небажання бачитись з друзями – ознаки розвитку надмірного часу онлайн. Будь уважним/ уважною до себе!
9. Не забувай про спілкування наживо з тими, з ким ти проживаєш чи з ким можеш зустрітись з дотриманням правил безпеки під час війни.

---

---

Найкращі рішення

Зараз часто складно приймати рішення, особливо важливі та складні. Розгубленість, невідомість, тривога тому дуже сприяють. Саме тому пропоную ресурсну практику, яка може стати опорою для тебе на цьому шляху.

1. Згадай поворотні моменти в своєму житті на порозі змін. Які вдалі рішення ти тоді приймав/ла? Запиши їх (це може бути 5-10 рішень).
2. Спробуй згадати свої відчуття в ті моменти: що додавало сумнівів, а що - впевненості? На що ти спирався/лася в той час прийняття рішення?
3. Чи вдавалося в цих рішеннях тобі обирати себе та свої потреби першочергово? Якщо так, то що тобі в цьому допомагало?
4. Чим схожі ті ситуації з актуальними виборами для тебе зараз, чим відрізняються?
5. Як цей досвід може допомогти тобі зараз?

---

---

Як фільми маніпулюють нами?

Кіно — один з головних видів мистецтва в світі. Переглядаючи фільм ми можемо відчувати ті чи інші емоції. Іноді переживання можуть бути досить сильні.

Людина завжди йде за своїми почуттями та емоціями. Таким чином перегляд фільму вводить нас в стан «зміненого емоційного сприйняття» і змушує думати інакше. Це може тривати від 2 годин до декількох днів. Режисер маніпулює нашим мисленням і змінює кут сприйняття. В результаті людина може наприклад, стати шанувальником певної ідеї, або продукту.

Реклама в кіно стала звичайним явищем. Наприклад, у фільмі була показана сцена з розпиванням алкогольного напою. Ця прихована реклама для компанії коштувала близько мільйона доларів. А після виходу фільму, доходи від продажу збільшилися на 5 млн.доларів.

---

---

4 головні перешкоди між вами та «життям вашої мрії»

Страх мріяти.

Припиняючи мріяти, людина починає вести посередній спосіб життя і позбавляє себе творчості та креативу. Тому таким людям складно розпочинати щось нове.

Страх невдачі.

Ви боїтеся, що у вас нічого не вийде, ваші мрії не здійсняться, і є люди краще за вас. Тому ви боїтеся робити кроки назустріч своїм цілям.

Страх образити.

Потрібно розуміти, що будь-яка мета та будь-яка трансформація зачіпає інших людей. Вам потрібно навчитися відстоювати свої особисті межі та інтереси.

Страх конфлікту.

Конфлікт інтересів - це неминуче, оскільки зміни порушують звичний спосіб життя. Слід навчитися постояти за себе та слідувати своїм бажанням.

---

---

Злість та агресія у дітей: варіанти та ідеї ігор для відреагуванння

Агресія та злість - це ті стани, які, природно, супроводжують нас у ситуації війни. Іншими словами, це нормальні реакції на ненормальну ситуацію навколо нас.

Злість - базова реакція, яку ми проявляємо на небезпеку або іншу загрозу.

Проте, їх важливо «відреагувати», проявити, прожити.

Однією із особливостей дитячого сприйняття є те, що вони багато чого розуміють, проте відсутність досвіду або обмеженість словникового запасу не дає їм можливості це проявити. Саме тому досить часто наші діти потребують допомоги у тому, щоб конструктивно та екологічно «відреагувати» агресію.

Спробуємо структурувати варіанти, які можуть стати в нагоді:

1. Бій подушками.

Всім знайомий спосіб зігнати фізичну агресію у відносно безпечний спосіб. Кожен учасник бере «знаряддя» у вигляді подушки і скидає всю накопичену енергію та напругу.

2. Боксерська груша.

в якості боксерської груші можна використовувати подушку; як варіант, можна «боксувати» уявну боксерську грушу, здійснюючи відповідні рухи в повітрі.

3. Папір.

• паперові «сніжки», якими можна кидатися один в одного;
• паперовий «феєрверк»: порівнюємо яскравий папір та розкидаємо його, наче салют;
• папір можна хаотично рвати або зминати;

як один із варіантів відпрацювання, можна попередньо написати або намалювати на папері все, що злить, вербалізувати або символізувати свою агресію, а після цього порвати його, подрібнити на найменші елементи, спалити, викинути і т.п;

ще одним варіантом є створення колажів із подрібненого паперу, іншими словами, створення щось нового з того, що зруйноване.

4. Тупання ногами.

Можна задати ритм змагання: чим гучніше та інтенсивніше - тим краще.

5. Пластилін або тісто.

• його можна інтенсивно розминати, вкладаючи туди всю свою накопичену енергію;
• можна розтирати пластилін по картону;
• запропонуйте дитині символічно створити об’єкт своєї злості, а після цього цей об’єкт знищити (роздавити, викинути, поламати і т.п).

6. «Стаканчик крику» або «мішечок крику».

Можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик. Чим більш гучний крик - тим кращий результат.

7. «Гроза».

Просимо зробити глибокий вдих. Після цього видихаємо зі звуком, на видиху гучно тупаємо ногами, хлопаємо в долоні, повторюючи грозу.

8. «Піца».

Можна використовувати рельєфний м’ячик, можна просто долонями.

Здійснюйте рухи, наче розкатуєте тісто на піцу (рухи мають бути глибокі), погладжуючи дитину «змастіть» соусом, різними динамічними рухами викладіть на тісто «начинку».

Гра цікава тим, що дорослий може мінятися з дитиною місцями і таким чином відпрацьовувати свою енергію.

9. «Ображалки».

Дорослий з дитиною стають один навпроти одного і кидають м‘яч. Кидаючи м’яч іншому, гравець називає іншого дозволеним образливим словом. Наприклад, «ти - сосиска», «ти - редиска» і т.п.

10. «Цунамі».

Дуємо на воду з максимальною силою, створюючи хвильки на поверхні.

11. «Повітряний футбол».

Використовуємо м‘ячик для пінг-понгу або кульку з пінопласту. За допомогою сили потоку повітря при видиху рухаємо м‘ячик без допомоги рук.

12. «Ураган».

Запропонуйте дитині набрати повні груди повітря та здути Вас. Для більшої достовірності, створюйте вигляд, що Вам важко протистояти такому повітряному потоку.

13. «Плювалки».

Гра з нашого бешкетного дитинства.

Через основу ручки можна плювати/видувати по мішені скручені паперові кульки/кісточки/намистинки.

14. «Сумо».

Запихаєте подушки під футболку собі та дитині. Дорослий стає на коліна, щоб бути на рівні дитини. Імпровізовані сумо б’ються імпровізованими животами.

15. «Боулінг».

пропонуємо дитині м’ячем збивати розставлені об’єкти;

можна персоналізувати гру і збивати те, що уособлює або провокує злість чи агресію дитини.

16. «Перестрілка».

Актуальна гра. Сумно і страшно, але маємо констатувати факт, що наші діти чули звуки вибухів або перестрілки, і так чи інакше відтворення цього досвіду буде присутнє у дитячих іграх.

можна використовувати водні пістолети;

можна будь-які інші з паролоновими «кулями».

17. «Соковижималка».

Запропонуйте уявити дитині, що в її руках апельсин/лимон. Дайте завдання «витиснути» цей фрукт якомога сильніше і зробити з нього сік.

18. «Бої горобців».

Дітям пропонується присісти, обхопити руками коліна. Стрибаючи боком, діти легенько штовхаються, імітуючи войовничих горобців. Якщо хтось забирає руки - він вибуває з гри.

19. Викид агресії та злості в малюванні.

Дитині пропонується набір аркушів: можна А4, можна і більшого формату. Також дитині пропонується знаряддя для малювання.

Можна просто брати олівці/фломастери і динамічно рейдати по паперу, зганяючи таким чином енергію.

20. «Дзеркало навпаки».

Гра за принципом «дзеркала». Проте у «Дзеркалі» треба відтворювати аналогічні дії, а «Дзеркало навпаки» вимагає демонстрації протилежної дії, що дозволяє дитині проявити те, що накопичується. Наприклад, «дзеркало» крутиться навколо себе, «дзеркало навпаки» може стрибати, або тупати, або танцювати.

21. «Клубок».

Пропонуємо дитині клубок ниток і даємо завдання розмотати його настільки, наскільки багато в ній злості чи агресії. Коли дитина вирішить, що достатньо клубка розмотано - даємо завдання якнайшвидше його змотати.

22. «Сухий душ».

Для вправи необхідно кілька учасників.

Один стає всередину, інші стають навколо нього. За командою всі учасники за допомогою пальців, починаючи з голови до п’ят, здійснюють спадаючі рухи, які імітують рух води зверху вниз.

23. «Пружинка».

Дитині пропонується уявити, що вона стала пружинкою. Необхідно якомога глибше присісти, а потім якомога вище стрибнути. Можна повторювати декілька «вистрілів» пружинки підряд.

24. «Рубання дров».

Рубати дрова насправді не обов’язково. Достатньо моделювати процес. Продемонструйте дитина як це робиться. Подбайте, щоб в неї було достатньо місця для здійснення рухів. Запропонуйте «закидати» уявну сокиру якомога вище над головою, а коли вона внизу «розрубує» колоду супроводжуйте голосовим вигуком «На», «Ха» і т.п.

25. Ігри з піском та крупами.

• їх можна розкидати, створюючи ефект феєрверку;
• з піску можна будувати замки та руйнувати їх;
• свою лють, агресію можна закопувати в піску або крупі;
• їх можна використовувати як платформу для побудови свого альтернативного світу, в якому діють правила та закони дитини.

26. Ігри з водою.

Вода надзвичайно ефективно забирає надлишкову енергію, напругу, енергію злості та агресії.

• воду можна переливати з однієї посудини в іншу;
• можна топити легкі пластмасові фігурки і спостерігати як вони «вистрибують» з води;
• як варіант, можна струменем води збивати порожні ємності від шампуню.

27. «Лєпьошка» (хоча варто підібрати більш український варіант назви).

Соціально-психологічна гра у груповій взаємодії. Учасники самостійно ліплять свої ігрові фігурки. Основна ціль: першим прийти до кінцевого пункту, виконавши всі правила.

Розгорнуті правила можна знайти у вільному доступі в мережі.

Більшість варіантів підійде і дорослим!

Віримо в краще!

Все буде Україна!

---

---

Як підтримати та заспокоїти дітей під час воєнних дій?

Усі ми перебуваємо в абсолютно нових умовах життя, відчуваємо страх та паніку, особливо діти, дехто почувається розгубленим. Зараз надзвичайно важливо підтримувати одне одного, вміти заспокоїти людей, які знаходяться поруч, насамперед дітей.

1. Говоріть із дитиною, залишайтеся спокійним під час розмови. Обов’язково поговоріть з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині.
2. Демонструйте надійність. Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, і що наша армія на варті та дасть відсіч.
3. Обговорюйте з дитиною правила «цивільної оборони». Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – учителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку. Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.
4. Грайте ігри, виконуйте з дитиною заспокійливі вправи. Можна грати в настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, у яких залучене просторове сприйняття.
5. Дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість.

Зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі.

---

ДИХАЛЬНІ ТЕХНІКИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ СТРЕСУ

Зробіть глибокий вдих. Тепер випустіть його. Ви вже можете помітити різницю в тому, що ви відчуваєте. Ваше дихання є потужним інструментом для полегшення стресу та зробити вас менш тривожними. Деякі прості дихальні вправи можуть мати велике значення, якщо ви зробите їх частиною свого звичайного розпорядку дня.

Перш ніж почати, зверніть увагу на ці поради:

• Оберіть місце для дихальних вправ. Це може бути у вашому ліжку, на підлозі вітальні або в зручному кріслі.
• Не змушуйте. Це може зробити вас більш напруженими.
• Намагайтеся робити це в один і той же час один-два рази на день.
• Носіть зручний одяг.

Багато дихальних вправ займають лише кілька хвилин. Якщо у вас буде більше часу, ви можете виконувати їх протягом 10 хвилин або більше, щоб отримати ще більшу користь.

Модифіковане дихання Лева

Виконуючи цю вправу, уявіть, що ви лев. Випустіть весь свій вдих з великим, відкритим ротом.

1. Зручно сядьте на підлогу або на стілець.
2. Вдихніть через ніс. Наповніть живіт повітрям до кінця.
3. Коли ви більше не можете вдихати, відкрийте рот якнайширше. Видихніть зі звуком «А-а-а»..
4. Повторіть декілька раз.

---

У поточній ситуації ще більше активізувалася інформаційна війна, і почалося зламування акаунів. Тому сьогодні поговоримо на тему безпеки у мережі.

Доксинг — це пошук конфіденційної інформації про людину без її згоди. Він часто використовується як метод впливу, шантажу, хуліганства та ін.

Зараз особиста інформація може бути використана окупантами для своїх цілей, тому кілька рекомендацій для запобігання цього:

1. Не переходіть на посилання від невідомих контактів.
2. Використовуйте складні паролі у своїх облікових записах, і не варто один і той же пароль використовувати усюди.
3. Ставте двофакторну автентифікацію. Так входити буде трохи складніше, але надійність стає вищою. Для цього можна використовувати один номер і одну пошту, але найкращий варіант — завести другу сімку та пошту для важливих сервісів.
4. Додатки встановлюйте лише в офіційному магазині додатків.
5. Обмежте публічність своїх облікових записів у соцмережах.
6. Видаліть зі свого акаунта адреси місць, де ви часто буваєте або живете.

І ще в Нацполіції дали рекомендації щодо безпечного використання Telegram, тому ділимося ними з вами:

1. Номер телефону → Хто може бачити номер телефону – Ніхто;
2. Номер телефону → Хто може знайти за номером – Мої контакти;
3. Остання активність → Хто може бачити час моєї останньої активності – Ніхто;
4. Фотографії профілю → Хто може бачити фото та відео мого профілю – Мої контакти;
5. Дзвінки → Хто може мені телефонувати – Мої контакти (або Ніхто, якщо хочете);
6. Дзвінки → Peer-to-peer – Мої контакти (або Ніхто, якщо ви волієте не повідомляти свою IP-адресу абонентам, що викликають);
7. Пересилання повідомлень → Хто може додавати посилання на мій обліковий запис під час надсилання моїх повідомлень – Мої контакти.

Також поліція радить людям налаштувати захист облікового запису за таким алгоритмом:

1. Встановити пароль для розблокування входу у Телеграмі;
2. Увімкнути Автоблокування Телеграм на одну хвилину чи 5 хвилин;
3. Увімкни двофакторну автентифікацію для свого облікового запису
4. Для безпеки IP-адреси громадянам поліція радить використовувати сервіси VPN.

Зараз дійсно великій кількості українців потрібна допомога, але ресурси кожної людини обмежені. Тому перше і найважливіше, що може зробити людина, яка допомагає іншим — це визнання того, що я зараз роблю все можливе. Значна частина напруги почне виходити визнанням цього факту.

• Турбота про себе: сон, якісна їжа, вода, базовий догляд за тілом, прогулянка на повітрі (по можливості), перемикання уваги з роботи на розслаблюючі дії, відпочинок.
• Задоволення своїх потреб. Іноді ми не помічаємо того, що нам потрібно і чого хочеться. У поточній ситуації це ще більше посилилося, і для деяких людей задоволення своїх потреб стало чимось неправильним, зрадливим.

Тільки коли ми зробимо для себе те, що хочемо, ми зможемо якісніше допомагати іншим. У нас з'явиться ресурс, бажання та настрій діяти. Не обов'язково задовольняти всі свої глобальні потреби, достатньо зробити щось у маленькому масштабі. Наприклад, випити каву з чимось смачним, або прийняти ванну із сіллю.

Подумайте над питанням: чого я хочу сьогодні? Якщо зараз неможливо задовольнити саме цю потребу, то варто пошукати щось з доступного.

Уже місяць ми живемо в нестабільності та тривозі, тому деякі люди перебувають у важкому стані. Через це вони можуть бути дратівливими, знецінювати або недооцінювати працю інших. Варто підготувати себе до цього та не приймати все на особистий рахунок.

Зараз у країні багато ситуацій, від яких стає боляче. Але допомагаючи іншому, ми повинні зберігати себе і не занурюватись у всі історії. Неможливо бути ефективними і надавати якісну допомогу, якщо сильно переймати біль інших. Тому під час роботи варто прислухатися до себе та контролювати свій стан.

Якщо Ви працюєте кожен день, то варто все ж таки іноді брати вихідний. Так можете і себе зберегти, і довше іншим допомогати.

Зараз умови роботи дуже напружені, тому не варто відмовляти від допомоги психолога. Навіть 30-60 хвилин на тиждень сприятимуть покращенню стану.

Бережіть себе!

---

---

Як допомогти літнім людям впоратися із тривожністю під час воєнних дій?

1. Підтримувати постійний зв’язок, незалежно від того, в одному місті ви живете чи в різних. Слід телефонувати літнім членам родини вранці та ввечері, не проявляючи власну тривогу та страхи. Під час розмов слід бути впевненими та спокійними. Передавайте слухавку дітям та онукам – нехай вони піднімуть настрій стареньким. При цьому важливо домовитися про час, коли ви зідзвонюєтеся.

2. Проговорити план усіх можливих ситуацій та бути готовими до всього. Розробіть та обговоріть план максимально конкретно. Така послідовність та ясність заспокоїть літніх людей.

3. Піклуватися про здоров’я своїх літніх родичів. Запитайте, чи всі ліки вони мають, яке в них самопочуття тощо. Якщо необхідно поповнити аптечку, особливо коли йдеться про ліки від хронічних захворювань, допоможіть їм у цьому.

4. Обговорити, скільки, де саме та які новини дивитися та слухати. Поясніть, що наразі велика кількість інформації є провокативною та неправдивою, а отже може зашкодити. Разом оберіть одне чи кілька ЗМІ, яким ви довіряєте, і подбайте, щоб ваші рідні не стали жертвами фейків.

5. Частіше обійматися. Переоцінити важливість дотиків просто неможливо, і наразі вони потрібні як ніколи.

Не забувайте про літніх людей, які поруч з вами: сусіди, колеги, просто бабуся в магазині. Допомагайте самотнім стареньким, якщо маєте таку можливість.

---

---

5 вправ, щоб знизити тривогу

Перша вправа — раціональна. Потрібно дізнаватися правдиву інформацію про ситуацію і вірити у свою готовність виконувати ті дії, які нам допоможуть впоратись.

Все, що нам наказують робити наші військові, тероборона чи протиаварійні організації, треба виконувати. Тримайте в голові все, що вам допомагало колись в минулому, коли ви були у стресі. Ви вже не один раз впорались зі стресом, впораєтесь і тепер.

Друга вправа — дихальна. Вам потрібно відчувати своє дихання і використовувати його, щоб відновити рівновагу. У цьому допоможе так зване «квадратне» дихання: 4 секунди на вдих, 4 секунди — затримка дихання, 4 секунди на видих і 4 секунди — затримка без повітря.

Третя вправа — обмежувальна. Обмежуйте свій інфопотік. Просто не читайте новини. Якщо щось станеться — вам скажуть сусіди чи друзі.

Четверта вправа — тілесна. Відчуйте ноги на підлозі. Станьте в кут, де ви відчуваєте себе захищеним. Думайте про тіло, про те, що воно відчуває. Ви пружна людина, ви гнучка людина, ви міцно стоїте ногами і опираєтесь спиною. Нормалізуйте дихання і споглядайте за м’язами. Ваші м’язи розслабляються не всі одразу. Просто називайте частини тіла, де ваші м’язи розслабляються. Покладіть руку на серце, послухайте стукіт серця, усвідомте себе живим.

П’ята вправа — аналітична. Ця техніка полягає в пошуку тверджень, альтернативних вашим тривожним думкам. Такі альтернативні твердження допомагають знизити тривогу та зосередитись на виході зі складної ситуації.

---

---

Тривога — це активний збуджений стан, на відміну від депресії, під час якої не відбувається протидії стресу.

Тривога - це нормальна реакція, вона дозволяє людині реагувати і адаптуватися в небезпечній ситуації.

Як знизити тривожність у ситуації, в якій ми знаходимося

Фізичні навантаження допомагають людині знизити тривожність - постарайтеся більше ходити, хоча б по квартирі/будинку по можливості.

Слідкуйте за своїм диханням.

Чим поверхневіше ми дихаємо, тим вищий рівень тривожності та турботи. Тому практики глибокого дихання необхідно виконувати періодично

* Зробіть глибокий вдих і видих на 4 рахунки протягом 2 хвилин. Задіяти діафрагмальне дихання, завдяки якому активізується все тіло.

* Зробіть вдих на 4 рахунки, затримайте дихання на 8 і видихайте через рот на 16.

* Затисніть праву ніздрю і зробіть вдих через ліву, закрийте обидві ніздрі і затримайте дихання. Видихайте через праву ніздрю.

Дозволяйте собі відпочивати та перебувай в комфортному стані, дослухайтеся до свого тіла та своїх відчуттів.

Діліться своїми переживаннями з близькими, не тримайте все в собі.

Уникайте інформаційних маніпуляцій: слухайте та читайте лише перевірені джерела.

І пам’ятайте, все буде Україна

---

---

Зберігати спокій необхідно, адже поруч з нами є ті, хто залежить від нас, дорослих і свідомих!

Це наші діти!..

Є речі, на які ми можемо вплинути і цим вже покращимо ситуацію.

1. Будьте чесними із дітьми. За вікном війна і вони це чують з джерел, які слухаєте Ви. Їм не менш страшно. Проте Ви здатні дати відчуття безпеки. Скажіть їм правду!

2. Розкажіть, що, можливо, доведеться ховатися, щоб бути в безпеці, але Ви будете поруч і обов‘язково про них потурбуєтеся.

3. Якщо доведеться евакуйовуватися - дозвольте дітям взяти іграшку або іншу річ, яка зможе дати їй відчуття безпеки.

4. Зберіть валізку з необхідними речами. Не проігноруйте можливості покласти у валізку те, що є для Вас особисто цінним емоційному плані.

5. Читайте новини лише з достовірних джерел та офіційних каналів.

6. Проговоріть з дітьми план ваших дій у випадку, якщо доведеться ховатися або евакуюватися.

7. Пояснюйте, чому Ви чините саме так, чому саме так правильно… Не залишайте дитині поля для фантазії.

8. Розкажіть дітям, що нас усіх захищає армія а їх, дітей, захищаєте ще й Ви!

Зберігайте спокій!

Батьки - це єдине джерело безпеки для своїх дітей. Це той єдиний фундамент, якому можуть довіряти діти.

Ви - скеля стабільності у їх очах.

Бережіть себе!

---

---

5 кроків до нових звичок

Більшу частину своїх дій ми вчиняємо на автоматі. Іншими словами, ми керуємося звичкою. І це, насправді, не дивно. Діючи за шаблоном, у ситуаціях, які періодично повторюються, не потрібно аналізувати, витрачати час на оцінку ситуації та прийняття рішень. Якщо такі звички корисні - вони значно спрощують наше життя. Однак існують і шкідливі, негативні звички. Причому шкідливі звички закріплюються набагато швидше. Варто лише один раз поїсти на ніч, як наш організм вимагатиме заспокоєння у вигляді їжі перед сном.

Людина здатна сформувати будь-яку звичку. Однак часові рамки її формування у кожного різні. І на це впливає тип темпераменту, особливості характеру та життєві ситуації. Поширеним є міф про 21 день для формування нової звички. Джерела говорять, що він прийшов до нас із пластичної хірургії, де саме 3 тижні потрібно для прийняття змін у власному вигляді. Дані сучасних досліджень говорять, що для формування нової звички, потрібно від 40 до 66 повторень.

Що ж потрібно, щоб нова звичка сформувалася?

1. Багаторазове повторення. Пам'ятайте – початок вимагає власних зусиль. Для того, щоб зробити перший крок, доведеться йти проти звичних речей, виходити із зони комфорту. Але, поступово, з кожним разом цих зусиль буде потрібно все менше.

Розвиток відбувається з точки дискомфорту.

2. Підкріплюйте формування нової звички позитивними емоціями. Процес повинен приносити радість та задоволення, а не роздратування і вимушеність. Хваліть себе та дозволяйте іншим це робити.

3. Пам'ятайте, що Ваша мета – не об'єм і кількість, а якість, послідовно та поступово. Швидкий результат не є надійним. Великі справи робляться маленькими кроками.

4. Візуалізуйте своє життя, коли нова звичка стане повністю автоматичною. Складіть список винагород за виконану роботу та напишіть список переваг, які дасть звичка.

5. Якщо шкідлива звичка прийшла до Вас із сім'ї – "витягніть" її в роботі з фахівцем з себе у вигляді Образу або символу та опрацюйте її. Це дозволить іти вперед без багажу, який спонукатиме до появи іншої шкідливої звички, яка змогла компенсувати попередню.

Хочете успіху? Змінюйте звички!

---

---

Наразі багато запитів на тему сну. У деяких містах України день і ніч змішалися, сон через це порушився. Тому буду ділитися способами як допомогти собі.

Зараз потрібно спати, коли є бажання, а не коли треба. Адже примус лише збільшить стрес та напруження. Тому прислухайтеся до організму, та дайте собі необхідний відпочинок у будь-який час доби.

Визначте для себе час та частоту перегляду стрічки новин. Важливо дозувати інформаційний потік, і за дві-три години до сну не читати новини.

Перед сном можна зробити дихальну практику, "заземлення", медитацію, випити трав'яного чи м'ятного чаю.

Зробити м'який самомасаж або попросити про це когось із близьких.

Під час засинання можна мріяти. Тільки мрії не повинні викликати напругу у тілі та викид адреналіну. Намагайтеся в цей момент мріяти про приємне, щоб виникло розслаблення.

Обнятися з кимось. Це може бути дитина, кохана людина чи тварина.

Читання дитячих книг або казок може додатково розслаблювати.

Ще дуже важливо визначити чому складно заснути, і як давно це почалося. Можливо, є необхідність звернутися до фахівця, якщо перераховані вище інструменти не допомагають і це триває вже довго.

---

---

ФІЗИЧНЕ ЗАЗЕМЛЕННЯ

Створіть особистий простір спокою

Що таке «заземлення»?

Заземлення – це набір простих стратегій, які можуть допомогти вам від’єднатись від емоційного болю (напр., тривоги, гніву, суму, самопошкодження). Це фактично є способом відволіктися за допомогою концентрації уваги на чомусь іншому, ніж складні емоції, які ви відчуваєте. Ви також можете вважати заземлення певним центруванням, відволіканням, творенням безпечного місця чи здоровим відстороненням.

Хоча заземлення і не допомагає вирішити проблему, яка викликає ваші негативні переживання, воно забезпечує тимчасовий спосіб встановити контроль над вашими емоціями та попередити ускладнення ситуації. Заземлення дає вам необхідний якір, шанс заспокоїтись та можливість повернутись пізніше і адресувати проблему, яка є причиною вашої емоційної нестабільності. Заземлення можна практикувати будь-коли, будь-де, у будь-яких обставинах.

Способи заземлення:

Існує три типи заземлення. Ви можете обрати той, який працюватиме саме для вас, або спробувати нові.

1. Психологічний (фокусування уваги)

2. Фізичний (фокусування на органах відчуття)

3. Самозаспокійливий (говорити з собою у заспокійливій і співчутливій манері)

Сьогодні ми підготували для вас матеріал про фізичне заземлення.

1. Піднесіть руки під прохолодну чи теплу воду.

2. Вхопіться міцно за стілець, на якому ви сидите. Зверніть увагу на власні відчуття від цієї дії.

3. Доторкніться до різних предметів навколо: ручка, ваш одяг, стіл, стіни. Звертайте увагу на текстури, кольори, вагу, температуру. Порівняйте предмети, яких ви торкаєтесь.

4. Носіть заземлюючий предмет у кишені – щось маленьке (камінчик, перстень, шматочок тканини), чого ви можете торкатись тоді, коли починаєте відчувати нагнітання емоційного фону.

5. Зверніть увагу на своє тіло: вагу тіла на стільці, ворушіння пальців ніг у шкарпетках, відчуття у спині, що торкається опори.

6. Розтягування. Випростайте пальці на руках, руки та ноги якомога далі, повільно і обережно зробіть повний оберт головою.

7. Стисніть долоні у кулак, а потім розслабте руки.

8. Пострибайте.

9. З’їжте щось, смакуючи. Спробуйте якомога повніше відчути смак їжі, зконцентруйтеся на вигляді, ароматі, текстурі, відтінках смаків у найменших деталях.

10. Зконцентруйтеся на власному диханні, помічайте кожен вдих і видих. Повторюйте слово, що вас підтримує, на кожен видих.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ТОГО, ЯК ПРАКТИКУВАТИ ЗАЗЕМЛЕННЯ:

- Тренуйтесь! Тренуйтесь! Тренуйтесь! Як і будь-яку навичку, заземлення треба практикувати. Тому практикуйте його якомога частіше, навіть до того, як вам воно знадобиться для заспокоєння. В результаті, ви зможете покластись на своє нове вміння, коли вам буде потрібно, і знати, як його застосовувати.

- Звертайте увагу на ті способи заземлення, які вам допомагають краще – фізичне, психологічне чи самозаспокійливе, або кілька способів одночасно.

- Починайте практикувати заземлення тоді, коли негативний емоційний цикл лише починається. Починайте робити це до того, як злість, тривога чи інші негативні почуття вийдуть з-під контролю.

- Ви можете створити власний спосіб заземлення. Будь-який ваш власний спосіб заземлитися може бути дієвішим навіть за ті, що описані у наших рекомендаціях, тож використовуйте його.

- Зробіть флеш-картку або створіть заставку чи картинку в телефоні, на якій можна перерахувати кілька дієвих для вас способів заземлитись. Розмістіть це повідомлення в такому місці, де ви можете швидко до нього звернутись за потреби.

- Створіть аудіо-запис повідомлення, яке ви можете програвати у разі потреби. Попросіть вашого психолога чи консультанта, або когось близького записати для вас таке повідомлення, якщо ви хочете почути в записі інший голос.

- Попросіть інших допомогти вам заземлитись. Навчіть членів сім’ї та друзів технікам заземлення, щоб вони могли підключитись та допомогти у випадках, коли вас можуть переповнити сильні емоції.

- Не здавайтеся!

---

---

Швидкий антистрес тут і зараз:

10 ІДЕЙ

1. Відновити сенсорний контакт. Важливо фокусуватися на зовнішніх, а не на внутрішніх відчуттях.

Техніка 5-4-3-2-1:

5 речей побачити, 4 доторкнутися, 3 почути, 2 понюхати та 1 спробувати на смак. Сфокусуйтеся на людях довкола вас.

2. Тілесний контакт.

Працює все, що спрямоване на тіло: самомасаж, розтирання вух та носа, розім’яти кисті та стопи, розтирання рушником, роликами тощо.

3. Зуби.

Жування знижує рівень кортизолу та підвищує зосередження. Підійде як жуйка, так і морква.

4. Дихання.

Подвійний вдих і будь-які інші техніки управління диханням (зручно робити із застосунками). Затримка дихання, дихання по квадрату, повільне діафрагмальне дихання. Можна встановити застосунок та дихати за програмою.

5. Мовлення.

Читання вголос, декламування поезії, пісні. Можна і сваритися. Читання вголос чудово відволікає та перезавантажує.

Або притисніть язик до піднебіння.

6. Очі.

Зафіксуйте очі в одній точці, наприклад, на переніссі – і ви побачите, що біг думок зупинився. І запам’ятайте собі на майбутнє – може непогано працювати техніка десенсибілізації та переробки рухами очей (EMDR), заточена під подолання ПТСР.

7. Руки-ноги.

Моторика – робіть однакові дії, можна перебирати вервичку, монотонні дії розвантажують мозок. Добре працює пострибати високо навіть на одному місці.

8. Сфокусуйтеся на одній думці.

Повторюючи її про себе, можна зберігати контакт із реальністю. Сфокусуйтеся на самопідтримуючій внутрішній мові «я впораюся». Послабити стрес може і просте відволікання, наприклад, елементарна гра в тетріс.

9. Постава.

Випростайтеся, голова догори, розпряміть плечі – відкрита поза послаблює страх і дію стресу.

10. Префронталка.

Уявіть, що ви зараз вибухнете від стресу, він переповнює вас ... 5.4.3.2.1 - і нічого не відбувається! Зробіть абсурдним та полегшіть. Можна уявити свій страх у вигляді метафори, і «прихлопнути» його як таргана.

---

---

Як говорити з дітьми про військову агресію?

Діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Пропонуємо основні правила спілкування з дітьми різного віку про військову агресію.

Найголовніше правило – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова ви можете психологічно підготувати дитину до звуків сирени, вибухів і т.д.. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, в наслідок чого дитина буде відчувати безпеку.

У разі, коли батьки починають панікувати та обговорювати між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.

Найкраще - коли про війну дітям пояснять батьки, але якщо ви не можете контролювати емоції, попросіть когось з близьких друзів чи родини поговорити з вашою дитиною.

Для дошкільнят:

Для маленьких дітей добре доводити інформацію через казки. Є достатньо багато казок, які стосуються теми безпеки, не лише питання війни. Навіть на прикладі найпростішої казки "Коза-дереза" можна пояснити дитині, наскільки небезпечно є пускати чужого у свою домівку.

Історії можна моделювати самим батькам, придумувати алегорії та сюжети, які б зображали події навколо.

Для дітей 6-10 років:

Варто повторювати, що батьки до всього готові та захистять: якщо скажімо збирають «тривожну валізу» можна пояснити дитині, що все необхідне мають на будь-який випадок. Нагадати, що поряд є укриття, там можна сховатись і бути в безпеці.

Якщо хтось з дорослих в родині на позиціях у війську, чи на місцях в теробороні, варто пояснити, що це їхня робота та обов'язок, так сама як робота та обов'язок дитини зараз продовжувати навчання.

Запропонуйте дитині підтримати наших захисників та намалювати малюнок, скласти віршика, чи написати історію.

Для старших дітей та підлітків:

Старші діти вже мають доступ до інформації. Завдання батьків - фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію, пояснити чому важливо читати лише офіційну і перевірену інформацію.

Про війну треба говорити. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії дітей можуть заспокоїти.

Не забувайте, що не зважаючи на вік дитини, варто знайти спосіб пояснити чіткі правила поведінки та що у ситуації війни ми маємо бути більш обережними, ніж зазвичай. Треба нагадувати, що не можна підіймати нічого на вулиці – незнайомі речі.

Будьте поряд із дітьми, зараз як ніколи вони потребують уваги та любові дорослих.

Бережіть себе та близьких. Все буде Україна!

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАЗЕМЛЕННЯ

Створіть особистий простір спокою

Що таке «заземлення»?

Заземлення – це набір простих стратегій, які можуть допомогти вам від’єднатись від емоційного болю (напр., тривоги, гніву, суму, самопошкодження). Це фактично є способом відволіктися за допомогою концентрації уваги на чомусь іншому, ніж складні емоції, які ви відчуваєте. Ви також можете вважати заземлення певним центруванням, відволіканням, творенням безпечного місця чи здоровим відстороненням.

Хоча заземлення і не допомагає вирішити проблему, яка викликає ваші негативні переживання, воно забезпечує тимчасовий спосіб встановити контроль над вашими емоціями та попередити ускладнення ситуації. Заземлення дає вам необхідний якір, шанс заспокоїтись та можливість повернутись пізніше і адресувати проблему, яка є причиною вашої емоційної нестабільності. Заземлення можна практикувати будь-коли, будь-де, у будь-яких обставинах.

Способи заземлення:

Існує три типи заземлення. Ви можете обрати той, який працюватиме саме для вас, або спробувати нові.

1. Психологічний (фокусування уваги)

2. Фізичний (фокусування на органах відчуття)

3. Самозаспокійливий (говорити з собою у заспокійливій і співчутливій манері)

Сьогодні ми підготували для вас матеріал про психологічне заземлення.

1. Опишіть місце, де ви знаходитесь у деталях за допомогою всіх органів відчуттів. Наприклад: «Стіни – білі, у кімнаті стоїть 5 блакитних стільців, біля стіни стоїть дерев’яна шафа з книгами…» Описуйте предмети, звуки, текстури, кольори, запахи, форми, кількість речей, температура. Ви можете робити це будь-де.

2. Пограйте з собою у гру «категорії». Спробуйте подумати про породи собак, імена джазових музикантів, назви тварин чи прізвища відомих людей, які починаються на одну літеру, марки машин, телевізійні програми, письменників, види спорту, пісні, міста.

3. Опишіть щоденну рутинну активність дуже детально. Наприклад, опишіть страву, яку ви готували (напр., «Спочатку, я чищу картоплю та ріжу її на четвертинки, потім - ставлю воду на вогонь, потім – роблю маринад чи соус з орегано, базиліку, часнику, оливкової олії…»).

4. Використовуйте уяву. Уявіть приємний та заспокійливий образ. Використовуйте всі органи чуття для уявлення максимально реалістичної картини.

5. Прочитайте щось, проговорюючи про себе кожне слово. Або ж спробуйте називати літери в словах навпаки, щоб ви концентрувалися не на змісті слів, а на називанні літер.

6. Використовуйте гумор. Подумайте про щось, що може вас розважити і витягнути з пригніченого стану.

7. Рахуйте до 10 чи називайте літери алфавіту дуже п…о…в…і…л…ь…н…о.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ТОГО, ЯК ПРАКТИКУВАТИ ЗАЗЕМЛЕННЯ:

- Тренуйтесь! Тренуйтесь! Тренуйтесь! Як і будь-яку навичку, заземлення треба практикувати. Тому практикуйте його якомога частіше, навіть до того, як вам воно знадобиться для заспокоєння. В результаті, ви зможете покластись на своє нове вміння, коли вам буде потрібно, і знати, як його застосовувати.

- Звертайте увагу на ті способи заземлення, які вам допомагають краще – фізичне, психологічне чи самозаспокійливе, або кілька способів одночасно.

- Починайте практикувати заземлення тоді, коли негативний емоційний цикл лише починається. Починайте робити це до того, як злість, тривога чи інші негативні почуття вийдуть з-під контролю.

- Ви можете створити власний спосіб заземлення. Будь-який ваш власний спосіб заземлитися може бути дієвішим навіть за ті, що описані у наших рекомендаціях, тож використовуйте його.

- Зробіть флеш-картку або створіть заставку чи картинку в телефоні, на якій можна перерахувати кілька дієвих для вас способів заземлитись. Розмістіть це повідомлення в такому місці, де ви можете швидко до нього звернутись за потреби.

- Створіть аудіо-запис повідомлення, яке ви можете програвати у разі потреби. Попросіть вашого психолога чи консультанта, або когось близького записати для вас таке повідомлення, якщо ви хочете почути в записі інший голос.

- Попросіть інших допомогти вам заземлитись. Навчіть членів сім’ї та друзів технікам заземлення, щоб вони могли підключитись та допомогти у випадках, коли вас можуть переповнити сильні емоції.

- Не здавайтеся!

---

---

Для багатьох звичайні побутові звуки під час війни перетворилися на ворогів: у гудінні бойлера чуються ворожі літаки, свистіння чайника нагадує повітряну тривогу, а кроки сусідів зверху — ракетні удари. А іноді в голові, навіть у повній тиші, лунає звук, що закликає бігти до укриття. Сьогодні розповімо про те, що таке синдром фантомної сирени, та як із ним боротися.

Протягом війни усім нам загрожує небезпека. Мозок у таких умовах працює на всі сто відсотків і застосовує всі органи чуття, щоб вчасно вловити тривожні дзвіночки та дати можливість врятуватися. Ми завжди насторожі, постійно готові реагувати, і через це часом чуємо звуки сирени там, де їх немає.

Хоча цей механізм загалом працює нам на користь, реакція на фантомні сирени виснажує нервову систему і змушує смикатися навіть у тиші. Підібрали кілька порад, щоб мінімізувати фальшиві сигнали та дати собі можливість розслабитися.

Поверніться до реальності. Добре працює техніка «заземлення» — перелічіть предмети навколо, назвіть кілька звуків, запахів, кольорів та текстур, які вас оточують. Корисно також подихати свіжим повітрям та вмитися холодною водою — так фокус свідомості перейде з емоцій до фізичних відчуттів.

Задовольніть потреби власного тіла — попийте води, поїжте, за можливості поспіть або зробіть кілька вправ. Не забувайте про спілкування з близькими — це допомагає позбутися переживань.

Щоб заспокоїтись, варто підготувати план на випадок, якщо екстрена ситуація все ж станеться. Перевірте тривожну валізку з необхідними речами, обговоріть з рідними план на випадок евакуації, розподіліть обов’язки.

---

---

У сучасні часи діти та підлітки отримують багато інформації в соціальних мережах. Часто - від лідерів думок, блогерів чи друзів

І для того, щоб бути впевненими у тих матеріалах, які отримує дитина, команда stop_sexтинг рекомендує проговорити з нею основні питання, які можна собі задати, коли ми бачимо певну інформацію:

1- Чи є посилання на офіційні джерела? Чи це суб’єктивна думка конкретної людини?

До офіційних джерел у час війни ми відносимо: Офіс Президента України, Генеральний штаб ЗСУ, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція України, ДСНС, Сухопутні війська ЗСУ, Військово-морські сили ЗСУ, Територіальна оборона ЗСУ, Центр стратегічних комунікацій та інформаційно безпеки

Думка конкретної людини часто виражається словами “На мою думку”, “Мені здається”, “Я впевнений/впевнена”, “Я знаю, що..”, “Я думаю, що..”

2- Чи є емоційне забарвлення повідомлення? Чи в ньому лише факти?

Факти - це конкретні цифри, статистика, графіки, назва певних міст, вулиць, імена реальних людей

3- Чи ця інформація на користь нам?

Висвітлення загальних подій в країні та окремо в кожному місті - це те, що дозволяє розуміти повну картину та певним чином контролювати перебіг подій, наприклад, для вибору більш безпечного місця

4- Як це впливає на мене?

Негативно емоційно забарвлена інформація часто викликає занепокоєння, посилює тривогу та відчай. Доволі часто цей шлях обирають дезінформатори для того, щоб посіяти відчуття зневіри

І пам’ятайте (та наголосіть на цьому дітям), що повідомлення зі словами “Дуже терміново!”, “Це правдива інформація, передайте далі” - найчастіше є неправдивими.

Тож, перевіряємо інформацію та ділимось лише офіційними фактами! Все буде Україна

---

---

Сльози - не прояв слабкості…

Чому плакати корисно?

Сльози — це не означає, що ви вже не тримаєтесь. Це означає, що ви допомогли собі й перестали витрачати сили на утримування напруги.

Сльози звільняють і знеболюють. Зі сльозами організм виділяє природний «опіум» для полегшення болю.

Силою утримувати сльози — це боротись самому з собою. Можна навчитись цього не робити. І зберегти свої сили.

Заборона на сльози — це установка, яку можна змінити. Вона утворюється тоді, коли комусь поряд було важко витримувати ваші сльози. І доводилось тримати їх в собі, щоб нікого не бентежити.

Але це вже справа кожного — справиться зі своїми переживаннями поряд із людиною, яка має право полегшити свій біль своїми слізьми.

Розповідає психотерапевтка Анастасія Свердел

5 наукових фактів, чому плакати корисно:

Сльози зволожують

Сльози відповідають за те, щоб очі не пересихали. Працюючи за комп'ютером та читаючи новини з екрана телефону, наші очі часто пересихають. Тому лікарі рекомендують поплакати.

Сльози вгамовують біль

Сльози допомагають вгамувати не тільки емоційний біль, але і фізичний. Сльози сприяють виробленню енкефалінів. Ця речовина по своїй дії схожа на морфін, який знижує больові відчуття.

Сльози очищують

Сльози очищують не тільки поверхню очного яблука, але і весь організм в цілому. Разом зі слізьми з організму виводяться токсини і гормони стресу.

Сльози допомагають

Не дарма в стресових ситуаціях нам кажуть, що треба поплакати. Це не слабкість, а захисний механізм організму. Сльози допомагають перенести стресові ситуації та згладити їхні наслідки. Після плачу пульс і дихання сповільнюються, м'язи тіла приходять в розслаблений стан, тиск нормалізується.

Сльози захищають

Фермент лізоцим, один з компонентом сліз, має сильну антибактеріальну та противірусну дію. А попадання сліз в ніс робить захист ще ефективнішим.

Ось так, сльози - цілком ефективна реакція організму на стрес, яка допомагає покращити фізичне та емоційне здоров'я.

Плачемо час від часу на шляху до перемоги України!

---

---

За останні три тижні збільшилась кількість випадків панічних атак. Що важливо знати про це:

Панічна атака, як правило, – це результат утримання великої кількості напруги. Таким чином психіка скидає напругу, що накопичилася.

Атака зазвичай займає 10-20 хвилин і супроводжується різною симптоматикою: частішає дихання, сухість у роті, з'являється почуття приреченості, смерті, що наближається, втрачається контроль над власними діями, відчувається нереальність всього, що відбувається навколо. Через порушення дихання підвищується рівень кисню у крові, тому можливе запаморочення та нудота. Может бути озноб, загальна слабкість, тахікардія.

Від неї ніхто не вмирає;

Найчастіше ПА відбуваються у місці, де найгірше контролюється ситуація.

Як допомогти собі при ПА?

При ПА важливо перенести фокус уваги з голови на тіло та дихання.

1. Необхідно сісти спершись спиною, стопи повинні повністю стояти на підлозі, щоб відчувати опору. Чим більше опори в тілі, тим більша стабільність.

2. Продовжувати дихати та зафіксувати погляд на одному предметі.

3. Можна застосувати дихальну техніку. Наведемо приклад двох:

"Дихання за квадратом"

Робимо видих 4 сек., затримка дихання 4 сек., вдих 4 сек., затримка 4 сек.

Робимо таких кілька кіл.

Техніка друга: видих 4 сек., потім вдих 4 сек.

Подихати у такому ритмі кілька хвилин.

Підвищити рівень вуглекислого газу можно такими способами:

подихати в порожній пакет;

подихати в долоні.

Після цього потрібно звернутися до фахівця та подумати, як далі не накопичувати таку напругу всередині.

Як допомогти дітям подолати тривогу через війну?

Росія відтепер веде повномастабну війну проти України. Оскільки країна знаходиться в розпалі війни й готується до подальшої конфронтації, природно, що діти відчувають занепокоєння.

Ми живемо в страшні часи. І якщо дорослі відчувають хвилювання з приводу поточних подій, уявіть, що мають відчувати наші діти.

У дітей є вагомі причини переживати занепокоєння.

Діти стресують, коли починаються розмови про повномасштабну війну, про те, що один з батьків може податися в армію.

Ще більше, коли диктори новин розповідають про обстріли шкіл на лінії розмежування, а батьки закуповують гречку та туалетний папір, перетворювати будинки та квартири на бункери.

Додається напруга й через те, що діти думають, що через проблеми в економіці мама чи тато можуть залишитися без роботи.

Ось сім способів допомогти їм (і вам!) полегшити надмірну тривогу від відомого консультанта та педагога Мікеле Борби, автора книги "No More Misbehavin': 38 Difficult Behaviors and How To Stop Them": "Аби розвіяти страхи наших дітей треба подолати довгий шлях".

Поставтеся до тривоги серйозно

У тривожних дітей у два-чотири рази більша ймовірність розвитку депресії, а в підлітковому віці вони набагато частіше зловживають психоактивними речовинами. Симптоми стресу проявляються у дітей у віці від трьох років.

Тому раджу спробувати стратегію TALK від Мішель Бурби. Кожна частина цієї стратегії починається з літери слова:

Т – Налаштуйтеся на емоційний стан вашої дитини. Уважно спостерігайте за дитиною і подивіться, як вона справляється зі стресом.

Наприклад: чи боїться він залишитися на самоті чи перебувати в темних чи закритих місцях, мати труднощі з концентрацією уваги чи надмірно дратівлива, чи боязко реагує на будь-які раптові звуки, повертається до моделей поведінки, які раніше переросли, поводить себе добре чи істерить, бачить кошмари, тощо?

А – Забезпечте безпеку.

Першочерговим завданням є запевнити дитину, що їй нічого не загрожує.

Наголошуйте своїй дитині на тому, що люди вживають заходів, щоб зберегти нашу країну в безпеці та допомогти тим, хто постраждав: поліцейські, медики, військові, пожежники. Обійміть, слухайте і будьте поруч. Пам’ятайте, що травмовані діти є більш вразливими.

L – Слухайте дитину.

Діти повинні знати, що це нормально ділитися своїми почуттями з вами, і що це нормально – засмучуватися.

Підтримуйте постійний діалог зі своєю дитиною. Вам не потрібно пояснювати більше, ніж він готовий почути, або використовувати графічні описи. Найважливіше – це дати дитині зрозуміти, що ви готові слухати.

K – Розпаліть надію і зробіть щось позитивне.

Один із найкращих способів зменшити почуття тривоги та безнадійності – допомогти дітям знайти активні способи розвіяти свої страхи.

Це також дає можливість дітям усвідомити, що вони можуть змінити ситуацію у світі, який може здатися страшним і небезпечним. Наприклад, допоможіть своїй дитині малювати, писати або надсилати електронні листи, щоб висловити подяку військовим.

Виділіть час для сімейних розваг

Під час стресу ваша дитина повинна відчувати, що її обіймає її сім’я. Ось чому гарна ідея приділяти багато часу спільним заняттям – це допомагає їй відчувати себе в безпеці та посилає повідомлення "ми всі в цьому разом".

Знайдіть заняття для зняття напруги, якими може займатися вся сім’я разом. Наприклад, гуляйте чи катайтеся на велосипеді, слухайте заспокійливу музику чи дивіться смішні відео з котиками на ютубі.

Діти можуть навчитися використовувати деякі прийоми, які використовують дорослі, щоб впоратися з напругою.

"Розмова з собою". Навчіть дитину говорити в голові слова, щоб допомогти їй зберігати спокій і впоратися зі стресом. Ось кілька: "Я можу зробити це." "Зберігайте спокій і дихайте повільно". Або "Це нічого, з чим я не можу впоратися".

"Дихання "ліфт". Попросіть дитину закрити очі, тричі повільно видихнути, а потім уявіть, що він у ліфті на вершині дуже високої будівлі. Він натискає кнопку першого поверху й дивиться, як кнопки кожного рівня повільно світяться, коли ліфт опускається вниз. Коли ліфт спускається, його напруга зникає.

"Розтанення стресу". Попросіть малюка знайти те місце в його тілі, де він відчуває найбільшу напругу; можливо, його шию, м'язи плечей або щелепу. Потім він закриває очі, концентрується на місці, напружуючи його на три-чотири секунди, а потім відпускає. Роблячи це, попросіть його уявити, як стрес повільно зникає.

"Візуалізуйте спокійне місце". Попросіть дитину подумати про місце, де він був, де він почувається спокійно. Наприклад: пляж, його ліжко, бабусин двір тощо. Коли виникне тривога, скажіть йому закрити очі, уявіть це місце.

Обмежте перегляд новин. Занадто багато телебачення - це погано. Якщо ваші діти дивляться новини, зверніть їхню увагу на історії героїв; це важливо, щоб переконати їх, що у світі є щось більше, ніж загрози та страх. І, звичайно, обмежте їх вплив на жорстокі шоу – вони, як правило, посилюють наявну тривогу.

Навчіть дітей керувати гнівом. Життя у війні, може послати повідомлення про те, що агресія та насильство – це нормально. Це створює велику проблему для батьків.

Навчіть дітей висловлювати свої почуття. Багато дітей демонструють агресію, таку як брикання, крик, удари та кусання, тому що вони не знають, як висловити своє розчарування іншим способом. Їм потрібен словник емоцій, і ви можете допомогти своїй дитині розвинути його, щоб сказати, що він відчуває до свого кривдника: "Я злий". Або: "Я дуже-дуже злий".

Навчіть дитину 1+3+10: формула самоконтролю. Спочатку скажіть собі в голові: "Будьте спокійні". По-друге, зробіть три глибоких, повільних вдихів животом (потрапляння кисню до мозку допомагає вам заспокоїтися). Тепер подумки повільно порахуйте до десяти.

Обговоріть війну та політику всією сім’єю. Постійна увага ЗМІ до майбутньої війни створює багато "моментів навчання", щоб поділитися своїми політичними поглядами з вашими дітьми (звичайно, ​​це стосується дітей старшого віку.

Ми не повинні захищати наших дітей від новин про можливу повномасштабну війну, але й не повинні дозволяти їм зациклюватися на ній або розглядати світ як зло, небезпечне місце. Частина нашої роботи як батьків полягає в тому, щоб допомогти нашим дітям навчитися жити щасливо в реальному світі, яким би недосконалим він не був.

---

---

Друзі, зараз ми вже перейшли на стадію втоми, тому психогігієна дуже важлива. Вона може складатися з наступного:

1. Встановіть графік перегляду новин, соц.мереж.

2. Будь-яку інформацію перевіряйте кілька разів. Особливо якщо ця інформація може призвести до паніки, погіршення психічного стану.

3. Доказ отриманої інформації краще отримувати у очевидців чи з офіційних каналів України.

4. Якщо відчуваєте погіршення психологічного стану, або Вам стабільно погано – зверніться по допомогу до психолога. Зараз багато хто проводить безкоштовно консультації, супервізії, групові терапії. Свої почуття та переживаючи не варто контейнувати, це точно не допоможе. Краще вчасно подбати про себе!

6. Якщо є можливість, подивіться гарний фільм. Наприклад, про природу. Це буде і дітям цікаво і допоможе відволіктися від потоку новин.

7. Почитайте книгу. Це може бути Ваша улюблена книга, або дитяча книга, а може бути щось із класики. Важливо, щоб це не було про війну, насильство і т.і.

8. Якщо є можливість виходити на вулицю, то звертайте увагу на природу, що прокидається, на птахів. Це займе лише 5-10 хвилин (можна більше), та допоможе помітити стабільність у нестабільному місці.

Усього кілька невеликих дій може значно покращити стан та допомогти на поточній стадії.

---

---

У моменти, коли зростає рівень тривоги чи страху, можна використовувати кілька технік. Про одну з них сьогодні розповім.

Техніка "комфортне місце":

1. Зробити кілька глибоких вдихів та видихів.

2. Закрити очі та дихати в спокійному темпі.

3. Уявити або згадати ситуацію, в якій Ви відчували себе спокійно, комфортно та щасливо. Це може бути справжнє місце, яке пам'ятаєте, або місце, про яке чули.

4. Ви бачите себе там? Що знаходиться біля Вас? Що Ви чуєте? Які запахи ви відчуваєте?

Запитувати ці питання треба дуже повільно, не поспішаючи.

Запам'ятайте, що це Ваше особливе місце і воно існуватиме завжди.

---

---

Є такий жарт: «Якщо тебе щось чіпляє, значить із тебе щось стирчить».

Або як суттєво покращити якість проживання життя.

Що це стирчить, власне? Символічно – гачок (переконання, ментальна установка, принцип, концепція, ідея тощо), що чіпляється за зовнішню подію (тригер), результатом чого буде переживання певної емоції. Добре, якщо тільки емоції, її тривалість, за різними даними, в середньому 16 хвилин. Далі вона переходить у стан, який може тривати годинами, а деякі роками.

Як зрозуміти що маєш справу з гачком? Невеликий список реакцій, взятий з повсякденного життя, просто для прикладу:

- образився/образився

- обурило чиюсь думку

- знецінив

- позаздрив

- стало соромно

- відчув відчуття провини

- неприйняття/заперечення якостей або людини цілком

- агресія

Будь-який пункт із цих прикладів привід задуматися, чи конструктивне це почуття у цій ситуації? Навіщо воно взагалі мені потрібне? Чи хочу я щоб моє життя було наповнене таким?

Тому що неможливо зачепити людину, наприклад, її образивши, якщо всередині вона не має підтвердження цим словам.

Тільки уявіть, скільки таких гачків носить у собі людина. День за днем ​​люди чіпляються один об одного, зливаючи сили та енергію у нескінченні розбирання.

Ми не можемо нічого не відчувати, і не потрібно цього прагнути. Емоції, почуття, переживання є невід'ємною частиною природи людини. Питання лише руйнівні вони чи творчі. І тут вибір за кожним.

Якщо ви все-таки вирішите позбутися непотрібного, то перше, що можна зробити, це просто включити спостережливість, відстежувати свої реакції протягом дня і намагатися дати їм об'єктивну оцінку.

---

---

СИМПТОМИ ПАНІЧНОЇ АТАКИ ТА НАДСИЛЬНОГО СТРАХУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ:

відчуття нестачі повітря або задухи;

запаморочення, хиткість або млявість;

миготіння чи прискорене серцебиття;

тремтіння або дрижання;

потовиділення;

нудота або неприємні відчуття в животі;

деперсоналізація або дереалізація;

відчуття оніміння або поколювання;

припливи тепла/холоду;

біль або дискомфорт у грудях; страх смерті;

страх втратити контроль чи збожеволіти.

ЩО РОБИТИ:

1. Дихальна вправа. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.

2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.

3. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

5. Відволікання.

Озирнись навколо ( Уяви собі...)

" Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! "

" Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися"

"Знайди 3 речі, які ти можеш почути "

"Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"

" Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

6. Рахуємо подумки від 100 до 1.

7. Згадуємо слова пісні чи вірша.

8. При можливості випити теплий м'ятний чай.

9. Говорити дитині, что відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху ( панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм.

10. Дітям з 8 років можна розповісти все як є ( звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч ( полоскотати, почитати книжечку, розглянути картинки, помалювати, вигадувати короткі історії , пограти в слова, четвертий зайвий, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму ( рифма) до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0, імена та по - батькові членів родини тощо - все у ігровій формі ) , подивитись хороший мультик на телефоні ( зараз можна)

10. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

11. Пам'ятайте, чим спокійніші ви , тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з вами!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ

Психологічні поради

Вибух, землетрус, ДТП, витік газу, пожежа, воєнне вторгнення – це ситуації, про які зазвичай важко говорити з дітьми. Однак пояснювати їм, що робити, коли це вже сталося, – пізно.

У цьому тексті розповідається, як безпечно говорити з дітьми про надзвичайні ситуації, щоби вони відчували себе захищеними, чому про це важливо розмовляти, з чого почати й чим відрізнятиметься розмова залежно від віку.

СУПЕРГЕРОЇ БЕЗПЕКИ

З дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації зокрема для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини “експертним”, виводить її та дорослого зі стану травматичної безпорадності та вразливості. Пояснюючи, ми протиставляємо тривозі продуктивні дії.

Розмову важливо почати, коли вся сім’я збереться разом. Можна сісти в коло, щоб усі бачили одне одного й були включені в розмову, а увага рівномірно розподілялася між усіма членами сім’ї.

Найперше дорослі мають наголосити, що говорять про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби “натренувати “м’яз безпеки””. Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними.

Важливо, щоби дорослі говорили спокійно та повільно, спостерігаючи, як змінюються поза та реакції дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям якось відреагувати на сказане.

Щоби розмова не лякала, можна призначити дітей “супергероями безпеки”. Так, важливо розповісти про своє дитинство. Мовляв, коли ви, дорослі, були дітьми, то ще не були “супергероями безпеки”. Ви переживали складний досвід небезпеки, впоралися з ним, але не були готові, ніколи не тренувалися й не знали, як діяти в таких ситуаціях. Тому витратили важливий час та сили. Втім, впоралися б легше, якби знали деякі правила. Ви дуже сподіваєтеся, що ці знання дітям ніколи не знадобляться, але всі супергерої мають це знати.

Далі треба легітимізувати страх дитини і сказати: “Мені іноді буває страшно, коли я бачу в мультфільмах і кіно пожежу або коли думаю про землетрус. Тобто, коли я думаю про те, що щось може нам загрожувати.

Але ж Я ДОРОСЛИЙ і в мене є багато знань та сили. А ще важливо, що ми разом! Ми знаємо правила й з усім впораємося”.

ПРО ЩО САМЕ ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ТА В ЯКІЙ ФОРМІ

Алгоритм підготовки до розмови:

Розповідаємо теорію та пояснюємо, навіщо це знати.

Залучаємо до гри – тренування.

Закріплюємо знання в тренувальній дії.

Розмова не має бути довгою. Всі запропоновані теми можна розділити на 3–4 заняття (етапи) “супергероїв безпеки”.

Перший етап. Що таке безпека?

Насамперед у дитини будь-якого віку треба запитати, що таке безпека. Далі з дитиною з 3 років можна разом вигадати ідеальний захищений (можливо, уявний) простір. А потім намалювати чи виліпити його.

З дитиною від 5 років до підліткового віку можна поговорити про те, що відчуття безпеки може бути внутрішнім – коли ми впевнені в собі, своїх знаннях, силах, в одне одному, знаємо правила, що нас ніхто не зрадить, і ми можемо розраховувати на допомогу. Тоді запитуємо в дітей, на що вони спираються всередині (якості, знання). У дітей із 4 років можна запитати, чи є в них знайомі (діти та дорослі), з якими вони почуваються захищеними.

Тоді як у підлітків можна уточнити: “Чи є ті, хто з тобою почуваються безпечно?”.

Другий етап. Як ми можемо подбати про безпеку?

Дитині з 3 років нагадуємо: ми дотримуємось і знаємо правила дорожнього руху, як заходити в ліфт, не відчиняємо двері чужим, миємо руки після прогулянки, перед їжею, носимо маску під час карантину, не йдемо кудись із незнайомцями, перевіряємо електроприлади, вимикаємо газ і воду, коли їдемо у відпустку.

Якщо раптом відбувається щось несподіване, те, що не залежить від нас, – пожежа, хвороба, землетрус, військові дії, ми також маємо знати, що робити. Для цього:

У нас виписані телефони служб допомоги: швидка, пожежна, газова.

Треба знати, кому можна зателефонувати зі знайомих, аби попросити про допомогу.

Треба знати свої ім’я і прізвище, адресу, імена батьків та де записані їхні номери телефону (може бути браслет із номером телефону батьків). Водночас підліткам можна нагадати, що ми не пам’ятаємо всі номери телефонів, тому було б корисно виписати важливі телефони на папір.

Далі пояснюємо: щоби сповістити людей про небезпеку, лунає сирена. Вона спеціально дуже гучна, щоб усі почули та відреагували (спробуйте видати найгучніший та найнеприємніший звук).

Безпечний будинок – з 4 років

Разом із дитиною перевіряємо, наскільки захищений простір у будинку:

Перевіряємо, які предмети можуть впасти – полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах.

Складаємо список контактів для складних ситуацій.

Малюємо плакат “що робити, якщо…”.

Складаємо список стратегій, які допомагають упоратися з тривогою, як-от копінг-стратегії – дихання з акцентом на видиху, відчуття стійкості стоп, покласти руку на живіт і подихати, розмахувати руками, спертися на стіну.

Розмірковуємо про захищений простір у будинку чи на вулиці. Треба точно знати, де це місце, чи нічого не заважає до нього дістатися, чи закріплені речі, меблі.

“Тривожна валіза”

Щоби зняти тривогу, я пропоную замінити назву “тривожна валізка” на “валізка безпеки”.

З дитиною з 4 років у “валізу безпеки” можна зібрати найважливіше, що може стати в пригоді під час надзвичайних ситуацій. Треба розповісти дитині, що ми покладемо у валізу та навіщо. Так, у методичці ізраїльської служби тилу рекомендують:

Насамперед запастися життєво необхідними речами.

Подумати, які речі необхідно мати із собою в тому випадку, якщо ви будете змушені перебувати в безпечному приміщенні протягом певного часу, не виходячи.

Повідомити про це членам сім’ї: продемонструвати вміст сумки чи валізи безпеки (тривожної валізи) та вказати місце її зберігання, переконатися, що всі знають, як користуватися цими речами, призначити відповідального за періодичні перевірки й оновлення вмісту сумки.

У дитини можна запитати: “А що б ти поклав/-ла насамперед? Що для тебе найважливіше?”.

Далі за кожним членом сім’ї варто закріпити, що він / вона робитиме в надзвичайній ситуації, будучи “супергероєм безпеки”.

Наприклад, бере свою іграшку, домашню тварину, ліхтарик, пляшку води, відчиняє й зачиняє двері.

Тоді можна разом проговорити план дій у різних ситуаціях: що робити, якщо застрягли в ліфті, коли відчуваємо запах гару чи коли хтось занедужує. Наприклад, коли землетрус, треба взяти “валізу безпеки”, домашніх улюбленців, телефон, спуститися сходами (не ліфтом) на відкритий простір. Якщо повінь – узяти “валізу безпеки”, домашніх улюбленців, телефон, піднятися на високе місце. Коли чуємо сигнал сирени, треба взяти “валізу безпеки”, домашніх улюбленців, телефон, піти в бомбосховище або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни.

В методичці ізраїльської служби тилу також ідеться, що треба розповісти дітям про місця, в яких заборонено перебувати під час надзвичайної ситуації. Як-от ще біля важких речей, вікон та скляних речей, у ліфті.

До того ж треба переконатися, що діти знають безпечні місця в школі та біля неї, біля ігрових майданчиків і в будь-якому іншому місці, де вони часто бувають. А ще необхідно пояснити принцип, за яким вони вибиратимуть правильне укриття навіть у незнайомих місцях.

Згідно з методичкою з надзвичайних ситуацій ізраїльської служби тилу, з дитиною з 7–8 років треба говорити про:

Оповіщення. У разі надзвичайної ситуації необхідно якнайшвидше повідомити про це дорослому члену сім’ї або компетентним органам.

Вимкнення. Закрити газовий кран і вимкнути електрику, щоби запобігти займанню та розповсюдженню пожежі.

Видалення. Залежно від різновиду надзвичайної ситуації залишити місце події. Наприклад, у разі ракетного обстрілу, зайти до безпечного квартирного приміщення, а під час землетрусу вийти на відкриту місцевість.

Ізоляція. Встановити перешкоди між вами та джерелом загрози. Наприклад, закрити вікна та двері в безпечному приміщенні в разі ракетного обстрілу чи зачинити двері, перешкоджаючи поширенню пожежі.

Дії. Наприклад, під час ракетного та мінометного обстрілу лягти на підлогу біля внутрішньої стіни; піднятися на високе місце в разі повені; спуститися сходами й вийти з будинку на відкритий простір під час землетрусу.

Також дітям із 7 років варто пояснити, як перекрити газ і воду.

Етап 3. Закріплюємо знання в дії

З дитиною з 3 років можна закріплювати знання так:

Ходити домом і досліджувати, що потрібно сховати в шафу, чи добре закріплені стелажі та полиці, чи не впаде ваза та інше.

Дорослі чи діти подають сигнал і всі разом імітують, що треба робити в такому випадку. Спочатку звуки мають бути тихі чи смішні, поступово їх треба робити гучнішими (пожежа, землетрус, сигнал тривоги). Діти самі можуть сигналізувати гучним і неприємним звуком.

Далі треба зібрати “валізку безпеки” (тривожну валізу), піти до безпечного місця, яке обрали. Важливо, щоби дорослий підтримував дітей, підказував, що потрібно робити (взяти ліхтарик, телефон, узяти за руку дорослого, перевірити, чи вимкнене світло, та інше), наголошував на тому, що дитині вдається, не квапив. Дія має закріплюватися у відчутті безпеки.

Після того, як усі “врятувалися”, важливо сказати: “Ми в безпеці! Ми разом! Ми ВСІ – супергерої”.

Якщо важливо привчити дітей до звуку тривожної сирени

Алгоритм розмови:

– А пам’ятаєш, звуки, які нам говорять про те, що потрібно швидко увімкнутиувагу й щось робити? Наприклад, чайники, які свистять, коли вода закипіла. Що треба робити, коли чуєш такий звук?

– Зняти чайник із плити.

– А коли в авто спрацьовує сигналізація, про що це каже й що треба робити?

– Хтось намагається залізти в машину.

– І що ми робимо?

– Йдемо до машини.

– А навіщо пожежна сигналізація? Якось на роботі вона спрацювала. У неї такий страшний звук

– Вона говорить про пожежу.

– Так, отже, є дим або вогонь і терміново потрібно гасити та викликати пожежників. Також є звуки, що свідчать про землетрус або військову небезпеку. Коли я навчалася в школі, ми тренувалися – почути звук та швидко вийти зі школи.

Нам потрібно натренувати реакцію. Наприклад, якщо почуємо сирену, треба взяти документи, гроші, речі, найважливіші іграшки, кицьку, і вийти на вулицю чи в спеціальні місця. Незабаром буде таке тренування. Ми почуємо звук такої сирени – буде перевірка, чи вона працює. Нам зараз нічого не загрожує. Ми в безпеці. І нам нічого не потрібно робити.

– Ми точно в безпеці?

– Зараз так. Але треба потренуватися, щоби бути готовими до всього. Я не знаю, який буде звук, але він точно буде дуже неприємний та гучний. Пропоную покричати зараз неприємним звуком. Давай ще голосніше! Ще голосніше та неприємніше!

Видаючи неприємні й гучні звуки, ми сміємося і знімаємо напруження з розмови.

І нехай це ніколи не знадобиться.

Мирного неба над головою!

---

---

Чому дисципліна набагато важливіша за мотивацію

Є два основні способи змусити себе щось зробити:

Перший, найпопулярніший – спробувати мотивувати себе.

Другий, менш популярний – розвивати у собі дисципліну.

У чому різниця?

Мотивація, загалом, ґрунтується на припущенні, що для завершення завдання необхідний конкретний розумовий чи емоційний стан.

Дисципліна, навпаки, відокремлює діяльність від настроїв і почуттів і цим оминає проблему.

Якщо говорити простіше, щоб розпочати тренування, не потрібно чекати, коли ви будете в олімпійській формі. Ви, навпаки, тренуєтеся, щоб досягти цієї форми.

За своєю суттю, гнатися за мотивацією означає наполягати на інфантильній фантазії про те, що нам потрібно робити тільки те, на що є настрій.

Оскільки реальне життя в реальному світі іноді вимагає від людей робити те, що ніхто в здоровому глузді не може сприймати з ентузіазмом, «мотивація» наштовхується на непереборну перешкоду в спробі викликати ентузіазм до того, що об'єктивно на нього не заслуговує.

Спроба підтримувати інтерес до принципово тьмяним і вбивчим діям - це форма навмисного завдання психологічної шкоди самому собі, добровільне божевілля: «Я так обожнюю ці таблички, дуже хочеться якнайшвидше заповнити формулу для обчислення річного доходу, я так люблю свою роботу!»

У мотивації крихітний термін придатності і її необхідно постійно оновлювати.

Мотивація — це коли ти вручну тиснеш на ручку, щоб посилити тиск. У кращому разі вона зберігає та перетворює енергію для конкретної мети. Бувають ситуації, коли це правильний підхід — на думку спадають олімпійські змагання та втеча з в'язниці. Але це жахлива основа для звичайних щоденних дій і навряд чи це допоможе досягненню довгострокових результатів.

Дисципліна - мотор, який одного разу завівся і постійно постачає енергію в систему.

Продуктивність немає необхідних психічних станів. Для послідовних, довгострокових результатів дисципліна перевершує мотивацію. У результаті мотивація - це спроба досягти стану готовності до якоїсь дії. Дисципліна це коли ви робите щось, навіть будучи не в змозі.

Як розвинути дисципліну?

Набуваючи звичок - починаючи з маленьких, навіть мікроскопічних, набираючи обертів, використовуючи їх для подальших змін у повсякденному житті, будуючи петлю позитивної віддачі.

---

---

ЯК ВІДНОСИТИСЯ ДО НЕВДАЧ.

Кожне нещастя несе в собі зерно рівної чи більшої переваги.

Коли ви стикаєтеся з проблемами або невдачами в житті, яка ваша перша реакція? Якщо ви такий самий, як інший, ви, скоріш за все, проклинаєте їх чи виникають звинувачення : «Чому це відбувається зі мною?», «Що ж мені тепер робити?», «Мої плани зруйновані!».

Така реакція більш ніж природня. Як би то не було, коли перша хвиля розчарування відступає, вам доводиться робити вибір. Ви можете перебувати у стані жалюгідного існування і бути в негативних аспектах своєї ситуації, чи ви можете побачити перевагу або урок, який несе в собі ця проблема. Так, вам, можливо доведеться зіткнутися віч-на-віч з періодом невпевненості чи боротьби, але в будь-яких труднощах завжди є зворотна сторона.

Трапляється, що «проблема» найчастіше і не проблема зовсім. Іноді це може бути можливість. На перший погляд, проблема може вказати на те, що вже давно потрібно навести порядок у вашому житті. Без проблем ви б ніколи не зробили необхідних дій.

Події не завжди такі, якими видаються.

Не здавайтеся. Постійно задавайте питання, чому ви змогли навчитися завдяки своєму досвіду, концентруйтеся на русі вперед і особистісному зростанні.

Нам всім доводилося спостерігати дію подібних принципів. Ви, напевно, знаєте чи чули про когось, хто втратив роботу і після цього відкрив власний, цілком успішний бізнес. У багатьох відношеннях ця людина скаже вам, що якщо б не втратила роботу, новий бізнес вона б ніколи не започаткувала.

Як щодо ситуацій, коли ви абсолютно впевнені, що саме має бути так, як ви це уявляєте і що ніби все складається саме таким чином, але все зруйнувалося? Через декілька днів або місяців виникає нова ситуація, яка дає зрозуміти, що цей варіант подій – кращий і що початковий варіант не приніс би вам того, чого ви очікували. Таким чином, зруйновані плани чи ситуація, обертається благом. Це як повітряний замок, який тане тільки для того, щоб поступитися місцем кращому.

Ми часто можемо зустрічати в повсякденному житті людей, які проявляють різне ставлення до невдач. Одні люди відчувають розчарування та пригніченість і переносять ці емоції в нові відношення чи життєві ситуації. Вони перетворюють невдачу в ще більшу невдачу. Інші, зазвичай через деякий проміжок часу, не зважаючи ні на що починали усвідомлювати, що минулі події, ситуації чи відношення не задовольняли їх головних очікувань. Ці люди здатні звільнитися від минулих невдач, неприємних емоцій, нещасливих відносин чи ситуацій і можуть побудувати більш кращі взаємини, створити позитивні події або ж просто отримувати задоволення від теперішнього життя. Багато хто з таких людей пережують піднесення в особистісному чи професійному зростанні, проявляють активність, на яку ніколи б не зважились, якби не виникли невдачі. Ці люди отримують чималу вигоду з того, що вони нещодавно схильні були рахувати катастрофою.

Існує життєва істина: якщо зачиняються одні двері, завжди існують інші двері, які готові відчинитися. Але в переважній більшості психологічне ставлення людей полягає в тому, що вони дивляться на ті двері, які зачиняються і не хочуть бачити ті, які можуть відчинитися.

Як невдачі можуть нам допомогти:

• Невдачі дають нам перспективу. Завжди є вихід з ситуації, що виникла. Можливо, вихід з ситуації є, але він нас може не влаштовувати. Не зважаючи на це, є вихід або вирішення ситуації, це не є зупинка. Потрібно сконцентруватися на тому, що дійсно є важливим.

• Невдачі навчають нас бути вдячними за те, що раніше ми сприймали як належне. Через проблеми і труднощі, особливо ті, які пов’язані з втратами і поневіряннями, ви переоцінюєте своє життя. Починаємо по-іншому дивитись на життєві труднощі, на духовні цінності. Багато що ми починаємо цінувати після того, як ми щось втрачаємо. Мудрі люди перебувають в стані постійної вдячності, навіть після того, як період поневірянь і втрат вже минув. Запам’ятайте: коли ви зосереджені на досягненні своєї цілі, не забувайте бути вдячним всьому, що допомагає вам жити.

• Невдачі і нещастя роблять нас сильнішими і дозволяють відкрити в собі ресурси невідомих нам раніше можливостей. Після переживання труднощів чи подолання надзвичайних обставин ви стаєте емоційно сильнішими. Життя випробовує вас і завжди підбирає задачу, яка вам по силам. І в наступний раз перед обличчям невдач ви підготовлені набагато кращу для того, щоб їх подолати. Проблеми і випробовування виносять назовні краще, що є в нас, можливості, про які ми і не підозрювали. Багато хто з нас міг би ніколи не дізнатися про приховані таланти, якби випробування не змусило нас пройти по заплутаних лабіринтах життєвого шляху. Невдачі відкривають для вас внутрішні сили і можливості і пропонують вам розвивати ці якості далі.

• Невдачі спонукають нас на зміни і дії. Багато хто з людей міцно прив’язані до старих звичних партнерів, незалежно від того, наскільки нудним або нестерпним стає їх життя. Іноді потрібна криза чи серія труднощів, для того щоб з’явилась мотивація до змін. Проблеми – це переважно спосіб, з допомогою якого життя дає нам знати проти те, що ми потребуємо корекції і виправлення своїх дій.

• Завдяки невдачам ми здобуваємо цінні знання, які ми можемо використовувати протягом всього життя. Можна навчитися чомусь новому, що зробить нас здатними досягти неймовірних успіхів в наступних справах чи діях.

• Проблеми чи труднощі ведуть нас до чогось кращого. Відношення розриваються – і ви переходите до нових, більш глибоких відносин. Ви втрачаєте роботу – і знаходите кращу. В цих випадках проблема зовсім не є проблемою, а просто відкривається перед вами можливістю.

• Коли ви підпорядковуєте всі свої і здібності подоланню обставин, ви відчуваєте впевненість і компетентність. У вас з’являється велике почуття власної цінності, і ви переносите ці позитивні переживання в повсякденну діяльність.

---

---

---

*Вітаю усіх з початком тижня психології!!*

Цього року він проходить дистанційно, але на вас чекає різноманітна цікава інформація, години психолога для учнів та багато іншого.

_*Приєднуйтесь та приймайте участь у заходах!*_

---

---

А давайте поговоримо про затримку психічного розвитку (ЗПР)?

Отже, що необхідно знати:

1) ЗПР - це не діагноз. Це синдром, який входить до складу неврологічного/психічного чи соматичного захворювання.

2) ЗПР - це межовий стан між нормою та порушенням. Тобто, це порушений темп розвитку, при якому окремі психічні функції (увага, пам'ять, мислення...) відстають від загальноприйнятих норм

3) ЗПР - зворотній процес. Тобто дитину з ЗПР при правильній корекції можна вивести в норму.

4) Є різні класифікації ЗПР. І при кожній окремому виді корекційна робота буде дещо відрізнятись.

Основні симптоми ЗПР:

+ знижена пізнавальна активність

+інфантилізм, коли поведінка не відповідає віку (це проявляється вже в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці), бажання гратися на уроці.

+обмежена гра

+порушена увага, пам'ять. Краще запам'ятовують візуальну інформацію, наж словесну

+стереотипне мислення

+можуть уникати ситуацій, де потрібно думати. Напр., на запитання давати будь-яку відповідь, виконувати завдання "щоб відчепились"

+ знижена мотивація

+затримка фізичного розвитку - нижчий зріст, порушення моторики, координації, навички самообслуговування довго не формуються.

+порушення мовлення - можуть плутати відмінки, не розуміти прийменники-займенники або ж зовсім мати грубі порушення розуміння мовлення, запізна поява перших слів

Головна корекційна робота при ЗПР буде спрямована на розвиток психічних процесів (оскільки вони відстають від норми), розвиток мотивації, розуміння і контроль емоцій, розвиток мовлення. Також цілі будуть ставитись інші в кожному окремому випадку - яку дитину будуть вчити орієнтуватись в часі і просторі, автоматизовувати навичку читання, а для когось головною ціллю буде розвиток пам'яті і мовлення.

І на останок - важливо при постановці діагнозу відмежувати ЗПР від інших подібних станів - аутизму, розумової відсталості, алалії.

---

Психічне здоров’я - це стан психологічного благополуччя, при якому кожна людина може реалізувати свій власний потенціал, впоратися зі звичайними щоденними стресами, продуктивно працювати та вносити суттєвий вклад в життя свого оточення.

За оцінками ВООЗ, у 2015 році в Європейському регіоні від психічних розладів страждали 110 млн. осіб, тобто 12% всього населення. В Європі психічні розлади займають перше місце серед факторів інвалідності і третє місце серед причин, що призводять до захворюваності вцілому після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Серед психічних розладів найбільше випадків депресії (44,3 млн. осіб) та тривожності (37,3 млн. осіб).

Кожен з нас потребує гарного психічного здоров’я для того, щоб піклуватися про себе і взаємодіяти з соціумом, вести повноцінне життя. Для системи охорони здоров’я важливо не лише надавати необхідну допомогу людям з діагностованими психічними розладами, а й захищати та підтримувати психічне здоров’я всіх людей.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає 7 компонентів психічного здоров'я:

усвідомлення постійності та ідентичності свого фізичного і психічного Я;

постійність і однаковість переживань в однотипних ситуаціях;

критичне ставлення до себе і своєї діяльності;

адекватність психічних реакцій впливу середовища;

здатність керувати своєю поведінкою відповідно до встановлених норм;

планування власної життєдіяльності і реалізація її;

- здатність змінювати свою поведінку залежно від зміни життєвих обставин.

Способи піклування про психічне здоров’я:

- уникайте стресових факторів та вчіться долати щоденний стрес;

- організуйте час та простір для якісного сну;

- будьте активними (багато ходіть, займайтеся спортом);

- спілкуйтеся з цікавими людьми;

- знайдіть хоббі та розвивайте його.

За допомогою фахівця варто звертатися якщо у вас довше 2 тижнів спостерігаються тривале порушення сну, стійкі нав’язливі думки, втрата інтересу та задоволення від справ і довкілля, гостре небажання спілкуватися та підтримувати соціальні контакти, істотне зниження настрою.

---

---

Як підвищити навчальну мотивацію дитини: 10 порад від психолога

Небажання дитини вчитися турбує багатьох батьків. Хтось стикається з цією проблемою зрідка, декому доводиться систематично боротися з відсутністю інтересу школяра до навчання.

Тому сьогодні з’ясовуємо, як батьки можуть допомогти дитині підвищити навчальну мотивацію. І для початку визначимося з тим, що мають на увазі психологи, використовуючи цей психологічний термін.

Що таке мотивація?

Мотивація (з лат. «movere» — «рухати») — це бажання і готовність людини щось робити. Це те, що рухає нас, спонукає виконувати певні завдання і йти до поставленої мети

В процесі навчання ключове значення мають два види мотивації — внутрішня і зовнішня.

1) В основі внутрішньої навчальної мотивації лежить пізнавальний інтерес, прагнення дитини отримувати нові знання і навички.

2) Зовнішня навчальна мотивація зумовлюється зовнішніми чинниками, наприклад, заохоченням з боку дорослих (дозвіл пограти за комп’ютером після виконання домашніх завдань, обіцянка купити іграшку/дорогий гаджет, якщо в табелі будуть гарні оцінки). Але, як правило, цей вид мотивації короткостроковий і ненадійний. Адже, коли дитина досягне обіцяного, вона перестане вчитися. Тобто для того, щоб дитина продовжувала навчання, батькам доведеться знаходити нову приманку.

Тому дуже важливо формувати і підтримувати саме внутрішню мотивацію до навчання, пізнавальний інтерес дитини. Як це зробити — дізнаємося в експертів.

---

---

Як допомогти дитині підвищити мотивацію до навчання?

1. З’ясувати причини, чому дитина відмовляється вчитися

Часто на заваді бажанню вчитися стоїть перевтома, конфлікт з однокласниками чи сварки в родині. Усунувши ці фактори і створивши сприятливу атмосферу в родині, ми зробимо суттєвий крок до підвищення інтересу дитини до навчання.

Якщо причина лежить глибше або ви не можете її знайти, варто проконсультуватися з психологом, який допоможе розібратися в ситуації, що виникла і, можливо, дасть конкретні поради.

До прикладу:

«Якщо дитина не впевнена в собі та своїх силах — підтримайте її, нагадайте час, коли все вдавалось, підкажіть, як зробити швидше та якісніше, давайте підказки, хваліть за успіхи, будьте поряд і будьте опорою.»

2. Підтримувати допитливість

Насамперед дуже важливо не задушити витоки внутрішньої мотивації, коли маленька дитина намагається пізнавати й досліджувати світ, ставить батькам багато запитань.

Якщо загасити цю природну дитячу допитливість («Не лізь!», «Не заважай!», «Відчепись!»), потім, у шкільні роки, змінити це буде дуже важко. А детально й терпляче відповідаючи на всі запитання дитини, ви формуєте в неї установку, що процес пізнання нового — це цікаво, і що ви, як батьки, це заохочуєте.

Школа — це місце, де дитина проводить більшу частину свого життя, і від того, як організоване в ній навчання значно залежить і мотивація дитини.

І не забувайте показувати позитивне ставлення до школи і навчального процесу, адже дитина має бачити, що батьки високо оцінюють роль освіти. Будьте обережні у висловлюваннях про педагогів і предмети.

Спробуйте також зацікавити школяра незвичайною подачею матеріалу. Відеоуроки, віртуальні курси, екскурсії, подорожі, інтелектуальні ігри та квести — все це може доповнювати шкільне навчання і дозволяє отримувати задоволення від здобуття знань і особистих відкриттів.

Нехай дитина шукає інформацію там, де їй цікаво, де її щось може захопити, де вона може порівняти інформацію. І ніколи не привчайте дитину до одного джерела. Привчайте своїх дітей до десяти джерел: «Пошукай інформацію в десяти джерелах, подумай, потім оброби і видай мені своє розуміння суті процесу.

3. Враховувати індивідуальні особливості дитини, її вподобання

Рекомендую батькам стежити за тим, куди тягнеться природна мотивація дитини, що її цікавить. Дитина має відчувати себе повноцінним учасником навчального процесу, до думок і почуттів якого прислухаються, а не ігнорують. Дозволяйте дитині змінювати свої уподобання та захоплення, шукати себе в різних формах і різновидах діяльності.

Допомагайте школяру знайти зв’язок між навчанням у школі і його інтересами. Наприклад, підліток, який хоче займатися астрономією, має знати, що для цього йому потрібно вивчати математику і фізику.

Якщо дитині з якихось причин нецікавий або складний конкретний предмет, його можна спробувати вивчати, поєднавши з поточними захопленнями. Скажімо, дитина любить певні фільми, але ненавидить англійську. Можна пояснити, що справжній сенс того, про що говорять її улюблені герої, можна зрозуміти тільки мовою оригіналу. І запропонуйте спробувати такий варіант перегляду фільму.

4. Допомогти дитині сформувати навички навчальної діяльності

Навчіть дитину вчитися, допоможіть опанувати вміння знаходити, запам’ятовувати, застосовувати знання. Розвивайте критичне мислення дитини, привчайте до самоконтролю.

Батьки не завжди зможуть контролювати навчальний процес. А якщо мова йде про підлітка, то контроль і зовсім може бути відсутнім.

Допоможіть дитині навчитися правильно розподіляти свій час і навантаження, адже під час підготовки доводиться на якісь завдання і предмети виділяти більше часу, на якісь — менше. Це допоможе школяру стати більш організованим і продуктивним.

5. Давати простір для самостійності та креативності.

Психотерапевт Вікторія Горбунова радить батькам створювати умови, за яких дитина може зробити завдання сама і допомагати тільки, коли вона попросить.

Важливо створити для дитини зону розвитку, а не робити за неї те, що вона може (хоч і з труднощами) виконати сама. Наприклад, не варто показувати, як вирішувати задачу, виконуючи її замість дитини. Краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. Цей процес триваліший, але більш правильний.

Також дозволяйте дитині проявляти творчість, експериментувати. Не наполягайте на зразку, приймайте різні варіанти дій та рішень.

6. Створювати ситуації, в яких помилки є нормою, частиною процесу засвоєння знань (частиною досвіду, гри, необхідною умовою для того, щоб навчитися)

Вчіть дитину перетворювати будь-яку помилку в засіб розвитку, а не привід для звинувачень. Адже коли ми сваримо дитину за помилки, в неї з’являється страх невдачі, що може стати першим кроком на шляху до демотивації.

7. Хвалити дитину за її зусилля

Дитині важливо знати, що всі її зусилля помічаються батьками. Але хвалити теж треба вміти правильно.

Пояснюю: «Недостатньо просто сказати дитині: „Молодець!“. Коли ви хвалите роботу, дитина має відчути, що ви не просто дивитеся на неї, а й бачите те, що зображено. Важливо відзначити деталі, які ви розглянули, розпитати, що там намальовано, зроблено, тоді дитині буде очевидна ваша зацікавленість, і вона бажатиме повторити цей приємний досвід.»

8. Не критикувати, не порівнювати з іншими

Замість того, щоб допомогти, батьки часто сварять дитину за погані оцінки або ставлять у приклад інших, більш успішних дітей. Світлана Ройз стверджує, що така поведінка — найгірша помилка батьків. Адже дитина починає думати, що в центрі вашої уваги — лише її досягнення, а не вона сама. До того ж, порівнюючи дитину з іншими, ми підриваємо її самооцінку і змушуємо думати, що вона гірша за інших.

9. Підтримувати під час невдач

У випадку невдачі проявіть свою любов і розуміння: «Орієнтуйте дитину на пошук виходу, давайте емоційну підтримку без докорів та фраз на кшталт «Тебе ж попереджали!»), а ще — діліться власним досвідом невдач та способів впоратися з ними («Я теж переживав подібне...»).

• Якщо дитина відстала від навчального процесу чи не може розібратися в якійсь темі, допоможіть їй (якщо знаєте цю тему і можете пояснювати спокійно) або знайдіть репетитора, який зможе якісно пояснити теми і зацікавити дитину предметом. Важливо, щоб дитині було цікаво і вона вловила момент «Я зрозумів! Я розібрався! Я можу далі рухатися сам».

10. Дозувати навантаження

Обов’язково дотримуйтеся балансу між навчанням і відпочинком дитини. Не допускайте надмірного навантаження, оскільки саме воно часто стає причиною спаду інтересу до процесу отримання знань.

• Пам’ятайте, що дитина фізично не зможе приділяти достатньо часу навчанню, якщо її день буде розписаний по хвилинах і вона не зможе відпочивати від занять.

Тому подбайте про те, щоб школяр мав достатньо часу для відпочинку, захоплень і спілкування з друзями.

І наостанок: не вимагайте від дитини занадто багато і не очікуйте негайних змін. Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але, якщо послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, то неодмінно буде результат. Вірте в свою дитину, створіть сприятливе середовище для розвитку її здібностей, і вона здивує вас. Бажаємо успіхів!

---

---

Діти в Інтернеті: реальні загрози віртуального світу

З кожним роком кількість користувачів всесвітньої мережі неухильно зростає. Інтернет-технології вже стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. Нікого не дивує те, що в 3 роки малюки самостійно дивляться мультики на YouTube, а першокласники шукають необхідну інформацію за допомогою Google.

Та більшість дітей не володіють інформацією про небезпеку Інтернету й не мають сформованих навичок онлайн-культури.

Які існують ризики перебування в глобальній мережі? Чому малюків так приваблює Інтернет? Як вберегти свою дитину від небезпеки кіберпростору?

Пропонуємо розібратися разом.

Навіщо дітям Інтернет?

У світі сучасних технологій діти про можливості глобальної мережі дізнаються значно раніше за своїх батьків. Невміння орієнтуватися в онлайн-просторі навіть порівнюють із невмінням писати та читати. На тлі стабільно високого рівня користування Інтернетом серед дітей віком 11-17 років сьогодні зростає число користувачів молодшого шкільного віку (6-10 років).

Серед основних потреб, що спонукають дітей перебувати в кіберпросторі, є:

1. Пошук інформації — в Інтернеті можна знайти практично все (відповіді на шкільні завдання, новини, ресурси для хобі).

2. Розваги — у віртуальному просторі діти грають в онлайн-ігри, слухають музику, дивляться фільми й відеоролики.

3. Спілкування — ця потреба яскраво проявляється в підлітковому віці: діти знайомляться й шукають нових друзів у соціальних мережах, чатах, беруть участь у дискусіях і віртуальних форумах.

До того ж, на сьогоднішній день Інтернет став потужним засобом навчання. Мережеві освітні ресурси допомагають дітям прискорити й оптимізувати навчальний процес, підвищують його якість завдяки максимальній структурованості та цікавій формі викладення матеріалу.

Але обізнаність дітей, та й більшості дорослих, щодо безпеки в кіберпросторі залишається дуже низькою.

З якими небезпечними речами стикаються діти в Інтернеті?

Серед безлічі загроз фахівці в області безпеки в онлайн-просторі відзначають такі:

1. Тематичні загрози:

• порнографія;

• пропаганда насильства й наркотиків;

• реклама тютюну й алкоголю;

• нецензурні тексти.

2. Порушення безпеки:

• віруси; небажана пошта — спам;

• онлайн-шахрайство («Передзвони мені» тощо);

• збирання та розголошення приватної інформації.

3.Комунікаційні ризики:

• небезпечні контакти;

• кіберпереслідування;

• погрози.

Потрібно розуміти, що через відсутність достатнього досвіду діти ще не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, яка знаходиться в Інтернет-просторі.

До того ж, у віртуальному світі знімаються заборони та обмеження морально-етичного й соціального характеру (насилля, руйнування, правові норми, що діють у реальності).

Небезпека всесвітньої мережі виявляється й у виникненні Інтернет-залежності — сучасної хвороби, за якої виникає нав’язливе бажання постійно перебувати в онлайн-просторі.

При надмірному захопленні Інтернетом чи онлайн-іграми батькам варто знайти альтернативу віртуальним інтересам дитини (гуртки, хобі, догляд за домашніми улюбленцями тощо) й перемкнути її увагу на досягнення успіхів у реальному житті.

---

---

Хто має навчати дітей безпечно та правильно користуватися Інтернетом?

Саме в родині закладаються основи поведінки дитини в світі, й віртуальний простір не має бути винятком. Батькам варто приділяти серйозну увагу онлайн-вихованню малюків й підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища.

В рамках Всеукраїнського соціологічного дослідження, проведеного Інститутом соціології НАН України, за підтримки компанії «Київстар», було встановлено, що:

• батьки лише в 24% випадків запитують дітей, які саме сайти вони відвідують у мобільному Інтернеті;

• користуванням стаціонарного онлайн-простору дітьми цікавляться 57% батьків;

• при цьому лише 5 % батьків цікавляться детальною інформацією щодо змісту сайтів, які діти відвідують у мобільному Інтернеті, і 30% - у стаціонарному.

Тому вихователі й вчителі мають проводити освітню роботу серед батьків для сприяння онлайн-безпеці підростаючого покоління.

---

---

Як захистити дитину в Інтернет-просторі?

Експерти рекомендують батькам такі поради:

1. Створити спеціальне робоче середовище для дитини. Комп’ютер найкраще розмістити в загальній кімнаті, щоб дитина не залишалася наодинці з Інтернетом та змогла, в разі потреби, запитати вашої поради.

2. Для того, щоб діти не стали залежними від комп’ютера, варто обмежувати їхнє перебування у віртуальному світі за допомогою звичайного таймера. Але заздалегідь обговоріть з дитиною тривалість перебування в Інтернеті, щоб уникнути можливих конфліктних ситуацій.

• Існують часові норми перебування за комп’ютером для дітей різного віку, визначені Міністерством охорони здоров’я України. Згідно з ними неперервне перебування за комп’ютером упродовж доби не повинно перевищувати:

o 10 хв для 1-2 класу;

o 15 хв для 3-5 класу;

o 20 хв для 6-7 класу;

o 30 хв для 8-10 класу.

• Загальний час використання комп’ютера з рідкокристалічним монітором має обмежуватися:

o 30-45 хв на тиждень для першокласників;

o 2 год на тиждень для 2-6 класів (але не більше 1 год на добу);

o 2,5 год на тиждень для 7-9 класів (але не більше 1 год на добу);

o 7 год на тиждень для старшокласників.

3. Використовуйте технічні засоби захисту:

• функції батьківського контролю в операційній системі;

• антивірус;

• спамфільтр.

4. Створіть «Сімейні Інтернет-правила» та роз’ясніть причини необхідності їх дотримання. Якщо ви зацікавлені в тому, аби ваша дитина навчалася не на власних помилках, частіше обговорюйте теми, пов’язані з віртуальним світом.

5. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті та не повідомляти конфіденційні дані.

6. Поясніть небезпеку безкоштовного публічного Wi-Fi (ці мережі можуть робити доступними дані вашого пристрою) та розмов з незнайомцями в мережі.

7. Цікавтеся віртуальним життям вашої дитини та не ігноруйте питання, що від неї надходять. Привчайте дитину ділитися з вами враженнями про відвідування Інтернету та розповідати про те, що викликало в неї хвилювання.

Як комп’ютер може допомогти вам підвищити Інтернет-безпеку?

Надійними помічниками для батьків, які хочуть бути впевненими в безпеці своїх дітей у кіберпросторі, є програми «батьківського контролю». За допомогою них ви самостійно зможете зробити всі необхідні налаштування комп’ютера:

1.Обмеження часу проведеного дитиною за комп’ютером — якщо час вийшов, а діти працюють, відбувається автоматичний вихід із системи. Годинники доступу можна встановлювати для кожного дня тижня.

2.Обмеження активності дітей в Інтернеті — можна вибрати сайти, виходячи з віку дитини, заборонити або дозволити завантаження файлів. Веб-фільтр оцінює контент сайтів і може блокувати ті з них, вміст яких визначено як небажаний. Блокуються також рекламні банери та посилання на небажану інформацію.

3. Встановлення заборони на доступ дітей до окремих ігор — ви можете визначити, які ігри є дозволеними, а до яких дитині доступ заборонено.

4. Обмеження кола людей, з якими діти можуть спілкуватися, — можна також обмежити доступ до електронної пошти та обміну миттєвими повідомленнями, дозволивши спілкування тільки зі схваленими контактами.

5. Надання старшим дітям більшої відповідальності — для батьків, які готові довірити своїм дітям відповідальність за перебування в Інтернеті, є параметр, який дозволяє отримувати доступ до всіх сайтів, але повідомляє про відвідування потенційно неприпустимих. Підлітки будуть знати, що ви дізнаєтеся про відвідування таких сайтів.

Які існують рекомендації щодо перебування в Інтернеті для дітей різних вікових груп?

Щоб забезпечити захист дитини в мережі, треба розуміти її вікові особливості, що впливають на поведінку у віртуальному світі.

Чим молодшою є дитина, тим більше уваги слід приділяти спільному використанню Інтернету. З підвищенням рівня самоконтролю дитини поступово знижується потреба в батьківському контролі.

Якщо вашій дитині від 5 до 7 років, пам’ятайте, що:

1. Провідною діяльністю дошкільників є гра. Саме тому діти дуже люблять грати, зокрема, в онлайн-ігри. Та батькам слід контролювати, аби частка розважальних ігор в онлайн-просторі не перевищувала розвивальні та навчальні.

2. Цей віковий період є найважливішим для вивчення правил поведінки в мережі. При цьому потрібно розуміти, що, незважаючи на знання певних правил, діти можуть порушувати їх, тому необхідність батьківського контролю для дітей дошкільного віку дуже висока.

3. Маленькі діти повинні виходити в Інтернет лише під наглядом дорослих ще й тому, що їм потрібна допомога в навігації під час пошуку сайтів.

Якщо вашій дитині від 8 до 10 років, пам’ятайте, що:

1. Діти цього віку прагнуть самостійно досліджувати навколишній світ, задовольняючи інтерес до пізнання, зокрема й за допомогою Інтернету.

2. Враховуючи вік дитини, контроль за її діяльністю в глобальній мережі має бути досить високим.

3. У цьому віці дитина легше засвоює складний навчальний матеріал. Допомогти тут може використання навчальних і розвиваючих онлайн-завдань.

Якщо вашій дитині від 11 до 14 років, пам’ятайте, що:

1. Мотивами, які домінують у поведінці дітей молодшого підліткового віку, є: прагнення самостійності та визнання друзів, розширення власних прав, бажання зайняти гідне місце в групі однолітків.

2.У даний період особливу зацікавленість викликають інтернет-ресурси, що дають змогу підлітку спілкуватися з реальними та віртуальними знайомими.

• Поясніть, що в Інтернеті, крім звичайних людей, можуть знаходитися авантюристи та злочинці, які здатні використати її особисті дані для злочинних дій.

• Розкажіть дитині, що зустрічатися з віртуальними знайомими оффлайн може бути небезпечним (краще навести приклад іншої дитини, тому що підлітки до інформації від батьків ставляться критично).

• Спонукайте дитину розповідати вам про своїх знайомих в мережі та обговорюйте з нею питання, що її зацікавили.

3. Діти 11-14 років вже прагнуть самостійності, тому дуже важливо навчити їх комп’ютерній грамотності, адже вони можуть користуватися Інтернетом у школі, інтернет-кафе чи в друзів, де зовнішній контроль відсутній.

4. Необхідно розвивати внутрішній контроль дитини й привчати її до відповідальної поведінки в онлайн-просторі з метою особистої безпеки.

• За словами американської дослідниці Парі Афтаб, що займається питаннями безпеки дітей в Інтернеті, кращий фільтр, який може дійсно захистити в мережі та розв’язати багато інших проблем, — в голові в самої дитини, а дорослим лише потрібно допомогти налаштувати його.

5. Надто суворе контролювання з боку дорослих може викликати негативну реакцію дитини й стати причиною приховування нею діяльності в глобальній мережі.

Тому одна з найважливіших умов безпеки дитини в Інтернеті — довіра між нею та батьками. Якщо її сформовано й дитина знає, що можна з будь-яким запитанням та проблемою звернутися до мами або тата, вона не шукатиме інформацію деінде.

Звісно, загрози, які постають перед дітьми при підключенні до всесвітньої мережі, є серйозними, але було б недоцільним повністю заборонити дітям вихід в Інтернет.

Батькам варто пам’ятати, що онлайн-простір є цінним ресурсом із великою кількістю захоплюючої та навчальної інформації для розвитку малюка. А для того, щоб перебування наших дітей в мережі Інтернет було безпечним, ми маємо ознайомити їх з можливими ризиками й забезпечити необхідний захист.

---

---

---

Інша сторона медалі – булінг учителів

У статті 53 Закону України «Про освіту» сказано, що здобувачі освіти – учні – зобов’язані поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм. А що робити вчителю, якщо учні таких норм не дотримуються?

Коли йдеться про булінг, одразу думаємо про дітей, котрі потерпають від тиранів учителів чи однолітків-розбишак. Учні часто знімають на камеру, як учителі грізно розмовляють зі школярами, підвищують голос та навіть штовхають їх. Проте зовсім не показують свою поведінку, що передує цим інцидентам.

Тож жертвами булінгу часто стають і самі вчителі. Звісно, це не виправдовує агресію зі сторони вихователя. Тож, як захистити себе викладачу, якщо діти навмисне провокують, ображають та цькують дорослого.

Один із випадків стався на Буковині: у сільській школі вчитель напав на учня 10 класу під час уроку на очах у його однокласників. Відео інциденту на своїй сторінці у Facebook виклав однокласник потерпілого. На відеозаписі видно, як педагог наносить одному з учнів старших класів кілька ударів долонею по голові та штовхає його. Проте у школі розповідають, що учень просто знущається над учителями, систематично насміхається та зриває уроки, постійно конфліктує з педагогами. Мати учня написала листа до директора школи, який у свою чергу пообіцяв розібратись у ситуації та або винести догану, або звільнити вчителя. Вчитель визнає, що був не правий, дає коментарі журналістам, але натомість говорить, що піддавався систематичному цькуванню з боку старшокласника та в якийсь момент у нього просто здали нерви.

Що таке булінг?

Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи чи групи осіб, з метою приниження, домінування, фізичного або психологічного самоствердження. Булінг застосовується переважно в колективах з метою особистого самоствердження «булера» за рахунок систематичного приниження «жертви». Існує фізичний, психологічний, економічний, сексуальний та кібербулінг.

Як проявляється булінг стосовно вчителя?

Основне завдання учнів у школі – здобувати знання та розвиватись. Учителі намагаються донести школярам усі свої знання та вміння, передати досвід. Проте не рідкість, коли вчитель проводить урок, а школярі не звертають на нього уваги й навмисно голосно розмовляють та займаються своїми справами. Іноді доходить і до того, що діти починають жбурляти в учителя, скажімо, папірці та відкрито насміхатися, вживають нецензурну лексику. Здебільшого, усі зусилля педагога припинити це – марні.

На жаль, явище булінгу педагоги озвучують тоді, коли ситуація вже критична. На перші прояви «заплющують очі» та намагаються вдавати, що нічого не відбувається. Однак з проблемою потрібно починати працювати одразу, тоді більша вірогідність її успішного вирішення. А сподіватися на те, що діти порозумнішають, підростуть та ситуація покращиться сама собою, не варто.

Найчастіше булінгом починають займатись підлітки, коли хочуть здаватись дуже «дорослими» та таким чином самоствердитись. Булінг над учителями також виникає через безвідповідальні розмови дорослих про те, що освіта не так важлива в сучасному суспільстві. Нібито більше цінуються підвішений язик та пробивні риси характеру, а та сама математика чи фізика ніколи не знадобляться в дорослому житті. Тому дітей спантеличує той факт, що батьки та вчителі вимагають від них старанно вчитись, проте активно обговорюють непотрібний диплом, який лежить на полиці.

Як вирішити проблему?

Кожен педагог повинен залишатись психологом у своїй професії. Ті вчителі, які продовжують займатися просто передачею знань, перебувають у дуже ризиковій для себе ситуації. Варто зважати на специфіку роботи з підлітками. Вони мають певні інтереси, якими їх можна зацікавити. Або, навпаки, можна залучити підлітка до своїх інтересів, які йому доступні. Це не означає, що потрібно перестати бути вчителем та авторитетом. У будь-якому випадку школяр, котрий булить учителя, вже проявив подібне до однолітків. Необхідно одразу спробувати пояснити ситуацію батькам учня, підключити їх до освітнього процесу.

У пункті 1 статті 54 Закону «Про освіту» сказано, що педагогічні працівники мають право на «захист професійної честі, гідності». Ця графа Закону захищає вчителя від ситуацій, коли батьки та учні без належної пошани ставляться до їхньої праці. У Законі про булінг, прийнятому у 2019 році, йдеться про всіх учасників освітнього процесу: і про булінг дітей щодо вчителів, і вчителів щодо дітей, і дітей між собою. Якщо керівник закладу знає про такі випадки і не повідомляє в правоохоронні органи, він також буде нести відповідальність.

Отже, вчителю варто одразу подати керівникові закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) та написати заяву в поліцію. І отут замало просто вказати, що учні ображають, або лаються чи батьки тиснуть й погрожують. Заява про булінг має бути детальна із конкретними прикладами. Варто розписати всю ситуацію, що відбувається, як давно. І дати докази, наприклад, скріншоти листування, аудіо чи відеофайли. Але важливо зберегти повну картину, не виривати слова з контексту.

Реальний приклад — одна з мам звернулася на вчительку з доганою до директора, мовляв, та погрожує її дитині та запевняє, що вона не складе іспитів. У якості доказу мама приклала скріншот з батьківського чату з повідомленням від педагога «Ось побачите, ваша донька не складе іспитів. Я вас попереджаю, що до цього дійде». Але насправді ситуація інша – мама попередньо вилаяла нецензурно вчительку, відмовилася відвідувати батьківські збори та розмовляти з класним керівником, а її донька не виконує жодних завдань та отримує погані оцінки. Отже, тут зовсім інша ситуація, де винним намагаються зробити вчителя. У той час, як він виконує свої обов’язки та намагається достукатися до батьків.

Далі діє директор школи – його обов’язок зібрати комісію та провести розслідування випадку булінгу, а далі повідомити поліцію та відповідні органи, якщо булінг визнають. Але ж знову, чи дійсно комісія захоче ретельно все перевіряти, чи буде вона неупередженою?

І знову реальний приклад — учителька тричі зверталася до директора за підтримкою, учень з її класу постійно погрожує, зриває уроки та на всі докори відповідає «Що ти мені зробиш?». Директор же замість того, аби розібратися в ситуації, звинувачує викладачку в тому, що вона не ладна впоратися зі своїми обов’язками.

Саме тому впоратися з булінгом з юридичної точки зору дуже складно. Якщо ж йдеться про захист честі та професійної гідності – варто позиватися до суду.

Відповідальність за булінг

У січні цього року в Україні запрацювали зміни до законодавства, що стосуються протидії булінгу, який враховує і випадки цькування вчителів як учасників освітнього процесу.

Якщо булінг (цькування) вчинить дитина до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Проте відповідальність несе і дирекція школи! Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Вже відомо не один випадок накладання штрафу за булінг педагога. Так, в одеській школі учениця влаштувала булінг над учителем. Учениця однієї з сільських шкіл на півночі Одеської області неодноразово зривала уроки фізкультури. Бесіди з підлітком, умовляння її матері не принесли результатів. На педраді було вирішено звернутися до суду, який постановив, що мати дівчинки недостатньо приділяє увагу її вихованню. Тепер недбайливій матусі доведеться виплатити 1700 грн штрафу, а також 384 грн судового збору.

Українська система освіти, як і підходи до викладання, постійно змінюються. Тож досить важливо також переймати позитивний досвід інших країн. Освіта у Фінляндії визнана однією з кращих у світі. За вчителем залишається роль наставника. Будь-які відхилення від цього правила загрожують учителю звільненням. Усі вчителі однаково важливі в колективі: і математики, і гуманітарії. Крім того, у фінських школах майже не буває конфліктів. Це пов’язано з тим, що одна з базових основ освіти – педагогіка партнерства: коли батьки та вчителі діють злагоджено, бо мають одну мету – всебічно виховувати майбутнє покоління.

Захистити права можна лише у тому випадку, якщо Ви будете чітко їх знати та окреслите межі дозволеного.

Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів), зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103.

---

---

50 соціальних навичок, яким потрібно навчити кожну дитину

Дитина – частина соціуму. Навіть якщо дитина часто мовчазна, відрізняється дуже спокійним характером, вона все одно щоденно контактує з однолітками, є частиною колективу, комунікує з дорослими людьми. Які соціальні навички потрібно прививати дитині, аби вона не лише комфортно, але й безпечно почувалася в соціумі?

Стосунки з однолітками

1. Вміти самостійно залагоджувати конфлікти з однолітками.

2. Вміти радіти за успіхи інших.

3. Вміти співчувати.

4. Спокійно приймати критику на свою адресу.

5. Знати, що таке особистий простір іншої людини.

6. Навчитися просити вибачення.

7. Правильно реагувати на відповідь «НІ».

8. Не перебивати співрозмовника.

9. Не нахвалювати себе в присутності однолітків.

10. Не зловтішатися з чужих невдач.

11. Навчитися дружити.

12. Звертатися до інших по імені, з повагою, намагатися не вживати прізвизька.

13. Вміти не робити висновки про людину лише по її зовнішньому вигляду.

14. Розуміти, що всі люди – різні (знати про різницю національностей, віросповідання, мов тощо).

15. Вміти поступатися, йти на компроміси.

16. Не ігнорувати бажання інших.

17. Не вважати захоплення інших дурницями.

18. Уміти слухати та бути уважним до розповіді співрозмовника.

Соціальні навички в школі

19. Проявляти терпіння, вміти чекати (терпляче стояти в черзі, сидіти спокійно до дзвоника на перерву тощо).

20. Завжди доводити свою думку до кінця, вміти завершувати розповідь.

21. Спілкуватися в колективі.

22. Не боятися висловлювати ідеї, власне бачення.

Власні досягнення

23. Жити за щоденним режимом.

24. Не цуратися праці руками.

25. Чітко розуміти, що кожен вчинок завжди має свої наслідки.

26. Вміти відповідати за погані вчинки.

27. Вчитися сміливо казати правду.

28. Знати, що таке практичність.

29. Вміти планувати власний день.

30. Знати про корисні та шкідливі звички.

31. Ознайомитися з грішми, самостійно робити перші покупки, навчитися відповідально поводитися з грошима.

32. Проявляти любов, піклування до тварин.

33. Обрати для себе хобі.

Спілкування з дорослими, сім’єю

34. Проявляти повагу до дорослих.

35. Першою вітатися з дорослою людиною.

36. Знати про свої домашні обов’язки.

37. Знати про родинні свята (дні народження родичів, важливі сімейні дати).

38. Не соромитися просити про допомогу.

39. Бути обізнаним у правилах спілкування з незнайомими людьми (йдеться не лише про ввічливість, але й власну безпеку – знати про педофілів, грабіжників тощо).

40. Вміти озвучити, які емоції переживає зараз.

41. Уміти чітко розповідати батькам, як пройшов день.

42. Розуміти реакцію людей по жестах, міміці.

43. Виконувати доручення батьків.

44. Розуміти, що погані вчинки завдають болю іншим людям.

45. Розуміти, що біль може бути фізичним та душевним.

46. Контролювати свою поведінку в громадських місцях.

47. Допомагати людям похилого віку.

48. Завжди повідомляти батькам про свої плани.

49. Розуміти, яка інформація є сімейною і не потребує розголошування серед друзів.

50. Уміти поважати чужу працю.

---

---

Як розпізнати суїцидальні наміри дитини?

Спеціалісти зазначають, що виявлення ризику суїциду серед дітей потребує регулярної уваги до них. Звісно, учитель не може щодня детально аналізувати кожного, тож починати слід із загальної оцінки ситуації. У разі найменших сумнівів аналіз слід поглиблювати. На першому етапі визначають усілякі несподівані або драматичні зміни в житті дитини, будь-які зміни в їхній поведінці, зокрема:

· втрата інтересу до звичних видів діяльності, недостатня життєва активність;

· будь­які раптові зміни в поведінці чи настрої (особливо ті, що віддаляють від звичного кола спілкування);

· раптове зниження успішності навчання, втрата інтересу до захоплень, хобі, спорту, школи;

· незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;

· погана поведінка в навчальному закладі, агресивна поведінка;

· непритаманна непосидючість, неспокійність;

· прагнення того, щоб інші дали спокій, присутність інших спричиняє роздратування;

· незрозумілі (або такі, що часто повторюються) зникнення з дому і пропуски занять;

· споживання тютюну, алкогольних, наркотичних речовин;

· інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.

У разі появи цих явищ слід уважніше придивитися до поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.

Поведінкові ознаки:

· схильність до необміркованих учинків;

· розлучення з дорогими речами або грошима;

· придбання засобів для скоєння суїциду;

· підбиття підсумків, раптове упорядкування справ, приготування до смерті;

· нехтування зовнішнім виглядом;

· багаторазове звертання до теми смерті в літературі та мистецтві;

· повторне прослуховування сумної музики й пісень;

· уникнення звичайної соціальної активності, замкненість, самотність, самоізоляція від родини та знайомих;

· зміна добового ритму (активність уночі та сон удень);

· збільшення або втрата апетиту;

· млявість та апатія;

· неможливість сконцентруватися й ухвалювати рішення, неуважність або розгубленість чи навпаки надмірна фіксація уваги на дрібницях.

Найпоширеніші словесні ознаки суїцидальної поведінки:

· висловлювання впевненості у безпорадності й залежності від інших, самозвинувачення;

· повільне, маловиразне мовлення;

· розпач і плач;

· прощання, розмови або жарти щодо бажання померти, безпосередні заяви на зразок: «Я розмірковую про самогубство», «Було б краще вмерти», «Я не хочу більше жити»; фрази на зразок: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло», «Вони пошкодують, коли я піду»;

· повідомлення про конкретний план суїциду;

· подвійна оцінка значущих подій.

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

· подвійність емоцій і почуттів, надмірна емоційність;

· почуття провини або відчуття невдачі, поразки, докори на свою адресу, низька самооцінка;

· безпорадність, безнадійність, переживання горя;

· ознаки депресії, почуття нудьги, втоми;

· надмірні побоювання або страхи.

Чинники ризику появи суїцидальної поведінки:

· висока конфліктність у спілкуванні, вербальна й фізична агресія;

· прагнення домінування або орієнтація на залежність;

· ізоляція підлітка в класі чи групі;

· неблагополучне сімейне оточення, раннє дорослішання;

· спадковий чинник, наявність в анамнезі невротичних, особистісних розладів або депресивних станів;

· неадекватна самооцінка;

· переживання конфлікту, психотравмувальної ситуації, втрата членів сім’ї;

· імпульсивність, неадекватність реакцій;

· егоцентризм;

· алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя.

· Деякі з цих ознак мають «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи в житті молодої людини. Суїцидальний ризик підвищується, якщо кризовому стану й актуальному суїцидогенному конфлікту передували спроби самогубства.

Рекомендації батькам та близьким дитини у разі підозри суїцидальних ознак

1. Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації необхідно ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких проявляється бажання дитини накласти на себе руки. Підліток може висловлювати бажання померти, коли щось відбувається всупереч його бажанням (якщо батьки не купують йому те, що він просить, або не відпускають кудись). Те саме бажання він може виявити, коли батьки карають або неповнолітній намагається спонукати батьків відчувати провину, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим зі своєю метою. Батькам необхідно проаналізувати, коли підліток повторить подібне висловлювання або ж виявляє бажання померти в несподіваній ситуації (наприклад, коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів), як часто висловлюється бажання померти й за яких обставин. Іноді думки про самогубство, по суті, є спробою маніпуляції. Підлітку необхідно дати можливість висловити свої почуття та обговорити їх.

2. Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбачуваними, чи надходять як спроба маніпуляції, батькам слід спробувати виявити значущі ознаки небезпеки. Якщо вони помічають одразу декілька ознак — то ставитися до цього слід дуже серйозно. Потрібно поговорити з дитиною про її почуття. Не пропонувати різні відповіді на серйозні питання, не говорити, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише посилити в підлітка почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Необхідно прагнути того, щоб підліток сам пропонував альтернативні розв’язання своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або нерозв’язані питання, то краще звернутися до практичного психолога, психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити професійної допомоги.

Рекомендації батькам, коли дитина виявляє суїцидальні тенденції або відчай

· Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

· дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дасть змогу налагодити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми й труднощі;

· важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину. Іноді найбільш дієвою є невербальна комунікація — жести, дотики тощо;

· говоріть із дитиною на рівних, не варто діяти, як учитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, адже це може відштовхнути дитину;

· зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

· не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте мовчання для того, аби краще подумати і вам, і дитині;

· виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні;

· спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті проблеми;

· намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй болю;

· дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації;

· обійміть дитину, для гарного самопочуття необхідно обійматися не менше восьми разів на день;

· сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

· покажіть, що дитина вам не байдужа, дайте відчути, що вона бажана;

· якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч;

· якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття й любові тощо.

Якщо ви чуєте	Обов’язково скажіть	Не кажіть
Ненавиджу школу	Що відбувається в школі, що примушує тебе так почуватися?	Коли я був у твоєму віці…, ти просто ледар…, мені б твої проблеми…
Все здається таким безнадійним…	Іноді всі ми почуваємося пригніченими. Поміркуймо, які в нас проблеми і яку з них слід розв’язати в першу чергу	Подумай краще про тих, кому ще гірше, ніж тобі
Усім було б краще без мене!	Ти дуже багато означаєш для мене, тому мене непокоїть твій настрій. Скажи мені, що відбувається	Не верзи дурниць. Поговорімо про щось інше
Ви не розумієте мене!	Розкажи мені, як ти почуваєшся. Я дійсно хочу це знати	Хто ж може зрозуміти підлітків у наші дні?
Я скоїв поганий вчинок	Сядьмо й поговорімо про це	Що посієш, те й пожнеш
А якщо у мене не виходить	Якщо не виходить, я знатиму, що ти зробив усе можливе	Якщо не вийде, отже, ти недостатньо постарався

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також поліпшення спілкування в родині. Усі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.

---

---

---

---

---

Як перемогти лінь? Поради психолога

Лінь заважає жити! Ще й як. Просто жахливо. Зимові речі, які я намагаюся розібрати і заховати якнайдалі, так і лежать то там, то тут. Я натикаюсь на них постійно, але попри докори сумління, теплі светри й пара рукавичок досі прикрашають мій інтер’єр.

А математика! Господи, допоможи мені взятися за розум! Про контрольну я коли дізналася? Правильно, два тижні тому. Контрольна коли? Правильно, завтра. А у мене півтори задачі та три з половиною правила вивчені. Збираюся ніч сидіти, до кінця. Перед смертю не надихаєшся, але ж хоча б щось…

Цього тижня моя спроба грамотно поставили мету завершилася повним крахом. Лінь перемогла мене з рахунком 5:0. Окрім математики й зимового одягу, у моєму «лінивому кошику» опинилися прогуляний урок хімії (ну дуже ліньки було йти на нього), мінус три пробіжки зранку і навіть недочитаний «Доктор Живаго». Отже, що маємо — кепський настрій, бажання «ну зараз точно все виправлю» і заприсягання «це вже напевне не повториться».

Що ж, доведеться розібратися в проблемі, як каже наш математик. Спочатку підемо методом «він зворотного». Можливо, у лінощах є щось хороше?

Іноді так трапляється, коли уникаєш значних навантажень, намагаєшся якщо вже не вочевидь відмовитися від яких-небудь завдань, то вже тишком їх не виконуєш. Так поводиться організм, якщо втома, що накопичилась у ньому, досягла позначки «ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ». Це захисна функція, коли навіть нетривале нічогонероблення приносить психіці та всьому організмові бажаний відпочинок і полегшення. Лінь на варта здоров’я!

Лінь — рушій прогресу!

Точно! Людина лінувалася ходити пішки, тому винайшла колесо, автомобіль і велосипед. Усе логічно. Ось тільки, щоби прогрес допомагав лінуватися, спочатку потрібно попрацювати!

Лінь передається генетично?

Неліниві американські дослідники дійшли висновку: пасивність і небажання працювати можуть передаватися генетично. Не поспішай полегшено зітхати: чого ви хочете, батьки, ви ж самі мене нагородили! Спадковий фактор чи ні — результат від цього не змінюється. І якщо ти не підготуєшся до іспитів, навряд чи когось зацікавить походження твоєї ліні.

Лінь чи повільність

«— Мені просто подобається все робити повільно, — запевняє моя подружка Ритуля, коли вчителі називають її лінивою. — Я ж усе роблю. Тільки не одразу».

Щось у цьому є: одні виконують роботу блискавично, іншим же для тієї самої операції потрібно вдвічі більше часу. У будь-якому випадку як лінь, так і повільність можуть підкласти свиню. Невиконані обіцянки не сприятимуть твоєму авторитету в очах оточення.

Потрібно придумати певні більш-менш розумні способи боротьби з лінощами і самою собою, — вирішила я і вирушила до свого друга Валерки, відомого скептика і критикана. Він напевне зможе об’єктивно оцінити те, що я напишу, та й кілька розумних тверджень підкине.

Виписуємо рецепт

— Ну, ти й утнула! — аж присвиснув Валерка, дізнавшись, що мені від нього потрібно. — Ну й тема! Спробуй написати цікаво, щоби без нотацій і занудства. Ну ж бо більше конкретики. Наприклад, батьки попросили зганяти до супермаркету і поприбирати перед приходом гостей, і відмовитися начебто немає причини. Але ліньки, чесно кажучи. От і зволікаєш до останнього, а мама й сестра ходять навколо, примовляючи: «Ну сходи!», «Ну прибери!». Тепер пиши, що потрібно робити. — Валерка штовхнув мене ліктем у бік. І я написала:

«Роби раз: попроси своїх, щоби припинили повторювати (нудити, зудіти, нити — ці слова не вимовляй). Скажи, що єдиного разу тобі достатньо.

Роби два: обери з двох неприємних речей ту, з якої приємніше починати.

Роби три: зроби першу справу дуже швидко. Наприклад, набіг на супермаркет може бути коротким, якщо ти правильно укладеш список покупок. Логістика — гарна річ. Розмісти назви товарів, які тобі потрібно купити, так, як вони розміщені в магазині. Зекономиш від 10 хвилин до півгодини. Перевірено.

Роби чотири: другу справу не залишай на потім. Її можеш робити трохи повільніше, бо завжди тішить думка, що вже робити нічого не треба.»

— Ну добре, припустимо, — скептик Валерка придумував, як би ще збити мене з пантелику. — А якщо сто разів обіцяти собі, що прокинешся до першого уроку, але спиш, а самому потім гидко від того, що немає ніякої сили волі.

Роби раз: знаєш, що зранку потрібно прокидатися, не сиди увечері в Інтернеті. Якщо лягти раніше, зранку не так важко прокинутися.

Роби два: попроси когось наполегливого тебе розбудити. Це непогано виходить у молодших братиків і сестричок. Вони напевне не дадуть тобі проспати!

Роби три: зміни свій ранковий мотив. Нехай це буде не «мені украй потрібно піти на перший урок», а «зранку я зможу зателефонувати дівчині, яка мені подобається».

— А зараз, як і годиться, пиши «секрети перемоги над лінню». Скільки їх буде? — Валерці вочевидь сподобалося бути справжнім консультантом.

П’ять секретів приборкання ліні

Зменшуємо ворога

У дитинстві бабуся читала мені казку, у якій злу чарівницю, яка капостила всім, спіймали й посадили до маленької прозорої склянки. Хтось із головних героїв перетворив бабцю на барометр — передбачаючи погоду, чарівниця показувала язика. Якось мені спало на гадку, буцімто якщо я свою лінь перетворю на маленьку чарівницю і посаджу її (також подумки) до склянки, то життя моє буде не таким уже й складним. Потім я вже вичитала, що винайшла велосипед: психологи давно практикують такий метод для боротьби з людськими проблемами й комплексами.

Знаходимо мотивацію.

Усім ледарям природно замислюватися над питанням: «А навіщо мені це робити?» Навіщо вибиратися з теплої постелі та бігти на вулицю? Навіщо хапатися за підручники, якщо вийшов новий сезон серіалу? «Так, — погодишся ти, — але це і є найбільша трудність — переконати себе, навіщо потрібно робити те, що неприємно або нудно». Насправді секрет не в тому, щоб обманути себе (це навряд чи вийде), а у тому, щоб знайти навіть у найнеприємнішій і нудній справі щось корисне й цікаве.

— Добре, — погодився Валерка, коли прослухав цю теорію. — Я терпіти не можу мити посуд. І це ти знаєш особисто від мене. Що я такого повинен сказати тобі, щоб мені захотілось перемити цю купу тарілок?

— Наприклад, якщо ти швидко помиєш посуд, то зможеш раніше піти гуляти. А якщо мама повернеться з роботи раніше і не побачить «піраміди Хеопса», то неодмінно похвалить тебе. Це ще один аргумент «за». Але говорити собі: «Я обожнюю мити цей прекрасний, милий посуд», — буде неправильно.

— Добре, нехай так. Ну, а якщо мені не хочеться йти до тренажерної зали? Ні, мотив у мене є: накачана фігура, кубики на животі й таке інше… А далі?

— Як це? А захоплені погляди дівчат? Твій мотив — бути накачаним — просто перетворюємо на «ловити захоплені погляди».

Визначаємо термін.

Коли потрібно щось зробити у визначений термін, мені допомагає ось такий прийом. Наприклад, реферат потрібно здати до 5 травня. Я ставлю собі нагадування, що його треба зробити до 30 квітня. І відразу забуваю про дату 5 травня. Я починаю працювати над рефератом раніше, а потім, 30 квітня у мене в запасі виявляється ще кілька днів, щоби зробити реферат ідеальним. Це можна виконувати не лише з рефератами, а й із чим завгодно.

Даємо собі відпочинок.

Тут усе просто. Хронічна втома накопичується і провокує лінь. Розподіляй роботу рівномірно, стеж за режимом дня, спи достатню кількість годин, і тоді організм із задоволенням візьметься виконувати нове завдання.

Навчаємося бачити хороше.

Якщо щось не виходить, не потрібно картати себе. Знай, що кожний другий дорослий відчуває докори сумління. Цікаво, але ми частіше бачимо свої недоліки й промахи, ніж успіхи. Так, я лінувався, але при цьому зробив те-то й те-то. Словом, помічай не лише ті моменти, коли лінь перемогла тебе, але й ті ситуації, коли перемога була на твоєму боці.

---

---

Толерантність починається з мене…

Толерантність – це насамперед чесність…

Це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших людей, не порушуючи їх права та свободу. Водночас толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.

Колись Вольтер заявив: «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку». Вища міра толерантності – це визнати, що є люди, які можуть думати чи діяти інакше, ніж я, і нічого з цим не поробиш, потрібно змиритися та терпіти їх «витівки».

Необхідно відмітити, що існує поняття про різні типи толерантності:

1.Байдужість до існування різних поглядів та практик. Цей тип характеризує ситуацію, коли різні системи поглядів допускаються, при умові, що вони не суперечать загальнолюдським нормам.

2. Повага до іншого, якого я не розумію і з яким я не взаємодію. Цей тип відокремлюють в силу рівноправності культур і відсутності привілейованої системи поглядів і переконань.

3. Терпимість до слабкості інших. Цей тип носить деякий зневажливий контекст. Це збігається з плюралізмом і пов’язане з виділенням привілеїв у системах поглядів та цінностей.

4. Розширення власного досвіду та критичний діалог, що спирається на діалогічність природи розуму.

Отже, толерантність – це миролюбність, терпимість до етичних, релігійних, політичних, конфесійних, міжособистісних розбіжностей, визнання можливості рівноправного існування «іншого». Спрощене сприйняття толерантності включає одночасно всі види, коли толерантність має місце і у висловлюваннях, і у відносинах, і в діях. Своє практичне вираження вона знаходить у витримці, самовладанні, здатності тривалий час терпіти несприятливі впливи. І на кінець – варто відмітити, що толерантність добре «працює», якщо це – «гра в двоє воріт».

Сподівання на те, що вияви толерантності до людини, яка систематично, брутально, цинічно порушує Ваші права, зрештою теж стане до Вас толерантною – як правило, не справджуються.

Тому будьмо добрішими! Будьмо терпимими!

Будьмо толерантними один до одного!

І буде всім нам щастя.

---

---

Як підготуватися до ЗНО під час карантину:

практичні та психологічні поради випускникам.

В епоху технологічних рішень перехід на дистанційний графік навчання не є проблемою. Але він досі викликає певні складнощі та незручності. Для одинадцятикласників карантин – це можливість, нарешті, приділяти час тому, що їм справді потрібно, – підготовці до ЗНО.

Важливо розуміти, що для успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання, окрім знань, майбутнім абітурієнтам потрібен також психологічний спокій і чіткий алгоритм підготовки до іспитів. Про все це сьогодні і поговоримо.

І почнемо з практичних порад для ефективної підготовки до ЗНО:

1. Визначте графік навчання. Наприклад, визначте, що кожного тижня ви 2-3 рази працюєте над підготовкою до тестів. На кожен предмет бажано виділяти хоча б 1 годину. А краще – 2, тому що саме стільки виділяється на вирішення завдань на ЗНО. Таким чином, ви потренуєтесь виконувати завдання у невеликий проміжок часу.

2.Заведіть зошит із записами. Заведіть для підготовки до ЗНО окремий зошит, в якому ведіть записи з кожної теми. Продумайте структуру, щоб ви орієнтувалися, де записи з кожної теми. Найважливіші факти виділяйте або навіть зробіть для них окремі записи (в кінці зошита, в окремому блокноті).

3.Робіть упор на практичні завдання. Вивчивши якусь тему чи розділ, одразу переходьте до розв’язання тестів чи задач. Якщо ви зможете успішно застосувати отримані знання, то вони запам’ятаються набагато краще.

4.Виділіть час на повторення та пробне тестування. Після вивчення всіх тем, вже ближче до самого ЗНО, присвятіть 2-3 тижні повторенню всього матеріалу. Тема за темою пройдіть повторно теорію та практику.

5.Візьміть завдання з ЗНО минулих років та виконайте його повністю. Це потрібно обов’язково зробити 2-3 рази, щоб звикнути до специфіки тесту.

Однак, готуватися до іспитів варто не тільки вивчаючи та опрацьовуючи тони матеріалів з підручників. Важливо підготувати себе до цього важливого періоду також пихологічно.

Ось кілька психологічних порад, які зможуть вам в цьому допомогти:

1.Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2.Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3.Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4.Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5.Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

І ось, настав день Х, а точніше – день ЗНО. Ловіть короткий алгорим дій, щоб він пройшов якомога успішніше:

1.В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

2.Уважно слухайте вказівки організаторів. Уважно слухайте вказівки організаторів про те, як правильно заповнити бланк. Якщо хочете щось спитати, не вигукуйте з місця, а підніміть руку.

3.Почніть з розв’язання легких завдань. Не намагайтеся розв’язувати завдання по порядку. Прочитайте всі завдання та виберіть з них ті, відповіді на які Ви знаєте та відповідайте на них. Відповідаючи на легкі питання, Ви заспокоїтесь і до Вас повернеться впевненість у собі. Вам буде легше зосередитися на складних питаннях.

4.Дуже уважно читайте завдання до кінця. Не намагайтеся зрозуміти, що від Вас вимагають по перших фразах. Ви ризикуєте «додумати» завдання, а значить, невірно його розв’язати. Якщо Вам потрапило питання, відповідь на яке Ви не знаєте, дійте шляхом логічного виключення. Коли Ви виключите варіанти, які точно не підходять, у Вас залишиться менше варіантів, з яких потрібно вибрати вірну відповідь, а це вже простіше. Зверніть увагу на те, що завдання може мати декілька вірних відповідей.

5.Перевіряйте написане. Слідкуйте за помилками та правильністю розставлених знаків.

Дотримуючись цих, на перший погляд, простих правил ви з легкістю впораєтесь з іспитами і станете ще на крок ближче до омріяного студентського життя. Хай щастить!

---

---

Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить донепоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

---

---

---

АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМА — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.П — поважайте думки дитини.Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.Т — творчий потенціал дитини розвивайте.У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

---

На час карантину, батьки стають для дітей вчителями, вихователями, лікарями і друзями, тож багатьох цікавить питання як поєднати в собі ці всі ролі та знайти вільний час для себе.

Відповідаємо на питання:

Як не втратити контроль над дітьми під час карантину?

Під час карантину, оголюються всі ваші проблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

Чим зайняти дітей, щоб знайти вільний час для себе?

Діти займають себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками.

Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає.

Я дуже рекомендую батькам спробувати пожити 2 тижні без мультиків. Дитина стане значно спокійнішою і навчиться розважати себе сама.

Як компенсувати дітям брак прогулянок?

Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки.

Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.

Що не потрібно робити батькам під час карантину?

Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.

Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.

Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д.

Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус?

Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.

Малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, інакше буде складно: “Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі одягнемо маску. Дивись, які ми схожі!” або “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим” - найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом.

---

Дистанційна робота психолога в умовах карантину

Практичним психологом закладу на постійній основі у дистанційній формі здійснюється психологічний супровід батьків, учнів та вчителів, який спрямований на створення соціально- психологічних умов для емоційного благополуччя та успішного розвитку під час карантину.

Систематично проводяться онлайн консультації батьків за допомогою вайбер, мессенджер та в телефонному режимі, або будь-яким зручним способом.

Дистанційна індивідуальна робота з батьками на теми: « Стабілізація емоційних станів дитини», «Дитячі страхи та панепідемія»., «Профілактика стресів».

Створення інформаційно - просвітницьких матеріалів( булінг, кібербулінг) пошук відео матеріалів для учнів з метою запобігання поширенню булінгу, а також інформація та заходи направлені на протидію суїцидальної поведінки серед учнів.

Дистанційне онлайн консультування для батьків та вчителів на тему: « Есоційне вигорання під час карантину: як зарадити».

Індивідуальне консультування для учнів, які потребують допомоги під час навчання в дистанційній формі, надання рекомендацій.

Зв’язок з батьками учнів «групи ризику», та інклюзивних дітей, рекомендації щодо упорядкування графіку під час карантину, тематика бесід : « Як поліпшити соціальну ізоляцію», «Як цікаво розвиватися та планувати дозвілля», «Як розмовляти з дітьми про короновірус?».

Опрацювання методичних рекомендацій щодо організації дистанційного навчання за допомогою дистанційний технологій.

Онлайн робота з вчителями щодо дистанційного навчання/вивчення онлайн платформ для подачі навчального матеріалу учням.

Постійний моніторинг психологом та класними керівниками психологічного клімату сімей - надання рекомендацій та підтримки батькам.

---

Кілька простих порад для дітей та їх батьків, як безпечно користуватись Інтернетом, щоб не накликати на себе неприємностей.

ДІТЯМ

1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи, свої паролі.

2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.

3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.

4. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв’яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.

5. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.

6. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.

7.Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

8.Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

БАТЬКАМ

1. Підвищуйте власну комп’ютерну та інтернет-обізнаність. Щоб убезпечити свою дитину у мережі Ви маєте знати про інтернет, принаймні, не менше за неї.

2. Станьте для дитини порадником. Опановуйте інтернет разом. Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас. Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому перш ніж завантажувати, копіювати чи встановлювати будь-що з інтернету, дитина має порадитися з Вами. Навчіть перевіряти інформацію з мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

3. Станьте для своєї дитини другом у соціальних мережах, або попросіть близьких знайомих зробити це. Якщо Ваша дитина не бажає підтверджувати дружбу з Вами, попросіть Ваших друзів молодшого віку подружитися з нею у соціальних мережах. Ви завжди маєте знати, чим займається та з ким спілкується Ваша дитина у Мережі.

4. Встановіть на мобільному телефоні своєї дитини безкоштовну соціальну послугу «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

5. Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів. Запропонуйте дітям пізнавальні, цікаві та захоплюючі інтернет-ресурси. Щоб захистити дітей від ризиків віртуального світу, використовуйте поновлюваний список рекомендованих сайтів для дітей.

---

СНІД. Як від нього уберегтися?

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус уражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини.

Як можна заразитися ВІЛ?

Зараження можливе лише у випадку, коли кров, сперма та грудне молоко людини, зараженої ВІЛ, потрапляє у кров іншої людини. ВІЛ міститься практично в усіх біологічних рідинах зараженого організму, але в різних концентраціях. Найбільша його кількість визначається в крові, спермі, виділеннях статевих органів жінки і грудному молоці. Тому найпоширенішим способом зараження ВІЛ є статевий акт без презерватива, коли через мікротравми слизової оболонки статевих органів чоловіка чи жінки вірус проникає в організм людини.

Особливо небезпечними є:

анальні сексуальні контакти, оскільки слизова оболонка кишечника дуже легко травмується;

статеві зносини під час менструації;

статеві зносини між партнерами із запальними захворюваннями статевих органів.

Небезпека зараження існує при використанні шприців для введення наркотиків шляхом ін’єкцій. Вірус може передаватися від зараженої матері до дитини під час годування, вагітності, пологів.

Якими шляхами ВІЛ не передається?

До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, сльози: у цих виділеннях організму інфікованої людини ВІЛ міститься в кількостях, недостатніх для зараження іншої людини. Отже, немає ніякої небезпеки зараження при рукостисканні, обніманні, поглажуванні та поцілунках, так само як нічого не загрожує людині, коли носій вірусу кашляє або чхає в її сторону. Тарілки, стакани, ножі та ложки, телефони, дверні ручки, якими користується носій ВІЛ чи хворі на СНІД, не є небезпечними. Робота чи спільне проживання із зараженими людьми, догляд за ними не пов’язані з якою-небудь небезпекою.

Як боротися з ВІЛ?

ВІЛ сам по собі є дуже непомітним вірусом. Він швидко гине під дією простих дезинфікуючих речовин: спирту, хлораміну, а також високої температури (кип’ятіння миттєво вбиває ВІЛ). Тому елементарні гігієнічні засоби як вдома, так і в медичних закладах легко його знешкоджують. Але, якщо ВІЛ потрапляє в організм, знешкодити його там уже неможливо: на сьогоднішній день ще не існує ліків, за допомогою яких можна було б убити чи вивести ВІЛ з організму, або вакцини, яка б могла запобігти розвитку захворювання чи потрапляння ВІЛ в організм.

Куди слід звернутися для обстеження на ВІЛ?

Обстеження на наявність ВІЛ найкраще пройти в кабінеті довіри (чи анонімного обстеження). Такі кабінети створені в кожному обласному центрі України та в багатьох великих містах. Його адресу можна дізнатися через телефонну довідкову службу або в будь-якому медичному закладі. Прийом у таких кабінетах ведеться анонімно й на умовах довіри, тобто збереження таємниці одержаних від вас відомостей.

Як уберегти себе від зараження ВІЛ?

На сьогодні єдиним засобом проти зараження ВІЛ є профілактика.

Гомосексуалісти та бісексуали, люди, які вживають наркотики внутрішньовенно й ті, що мають багато статевих партнерів, постійно опиняються в ситуаціях, пов’язаних з високим ризиком зараження ВІЛ. Тому, якщо ви усвідомили цю загрозу та її наслідки для себе, рекомендуємо вжити всіх необхідних застережливих заходів, вдаючись до безпечних форм сексуальних контактів.

---

Як зарадити проблемам підлітків. Поради психолога

Підлітковий вік непросто пережити і дітям, і їхнім батькам. Єдиний спосіб здолати проблеми цього віку – знати про них усе й бути до них готовими. Ось низка проблем, з якими досить часто стикаються підлітки.

1. Фізичні зміни

Фізичні зміни в підлітків відбуваються через зміну їх гормонального фону.

У дівчаток формуються груди, і спочатку це може спричиняти незручності.

Дівчатка починають усвідомлювати свою фігуру.

У хлопчиків ламається голос і починає рости волосся на обличчі. Це найпомітніша зміна, яка відбувається з ними в підлітковому віці.

Головною проблемою для підлітків є прищі.

У підлітків збільшується м'язова маса. Іноді це призводить до надлишкової маси тіла.

Посилюється запах тіла.

У дівчаток починається менструальний цикл.

Рекомендації

Кращий спосіб допомогти дитині пройти через цей період – це розповісти їй про зміни, що з нею відбуваються.

Поясніть підлітку, що зміни тіла – це нормально. Їх переживає кожен підліток.

Надайте допомогу підлітку при адаптації до змін: визнайте зміни самі й допоможіть дитині визнати їх.

Привчіть дитину до здорового раціону і фізичних вправ. Це стане запорукою її здоров'я й гарної фізичної форми.

2. Емоційні зміни

Зміни гормонального фону викликають у підлітків не тільки фізичні, а й емоційні зміни.

Підлітковий вік – це перехідний період між дитинством і дорослим життям. Із цієї причини підлітки часто соромляться: вони мають обов'язки, подібно до дорослих, і бажання – подібно до дітей.

Підлітки бувають надмірно емоційні (і це теж пов'язано з гормонами).

Геть усе може зробити їх щасливими, сумними або злими.

Дівчатка-підлітки занадто вразливі й часто плачуть.

Часті перепади настрою властиві і хлопчикам, і дівчаткам.

Фізичні зміни стають причиною появи саморефлексії в підлітків.

Діти, які рано досягають статевої зрілості, можуть почуватися дивно.

У підлітковому віці діти часто усвідомлюють власну неповноцінність або, навпаки, перевагу над іншими.

У підлітковому віці в дітей часто виникають думки про секс. Це може викликати в них почуття провини.

Рекомендації

Підлітковий вік пов'язаний із постійними перепадами емоцій. І це нормально. Ви у змозі допомогти своїй дитині впоратися з емоційними проблемами.

Допоможіть підлітку подбати про себе. Скажіть йому, що цілком нормально відчувати те, що він відчуває.

Заохочуйте дитину займатися фізичними вправами. Фізична активність підтримує в організмі рівень «гормону щастя» серотоніну, що відповідає за позитивні почуття.

Заохочуйте підлітка говорити. Слухайте його без осуду. Не давайте йому порад, якщо він до них не готовий.

Поговоріть із підлітком про те, як ви переживали свій підлітковий вік. Це дасть дитині змогу зрозуміти, що почуватися так, як вона почувається, – цілком нормально.

Мотивуйте дитину займатися тим, що їй подобається, оскільки це допоможе їй скерувати емоції у творче русло.

3. Зміни в поведінці

Емоції, що їх відчуває підліток, здатні спричинити у нього імпульсивну поведінку, яка нерідко шкодить і йому самому, і людям навколо. Імпульсивна поведінка типова для дітей підліткового віку і триває упродовж усього цього періоду.

Підлітковий вік – це час, коли діти прагнуть самостійності. Вони ставлять під сумнів установлені батьками правила і роблять те, що самі вважають за доцільне.

У підлітків інтенсивно розвивається мозок. Це робить їх примхливими й упертими.

Гормональні зміни у хлопчиків-підлітків штовхають їх до фізичних протистоянь. Вони також люблять слухати гучну музику.

Прагнучи стати більш самостійними, підлітки хочуть спробувати щось нове й ризикувати. Це виявляється в легковажній поведінці.

Іноді тиск із боку однолітків і необхідність відповідати правилам своїх компаній формують у підлітків шкідливі звички, які потім дуже важко змінити.

Підліткова мода часто змінюється. Одяг і зачіска вашого підлітка можуть вам не сподобатися.

Найнебезпечніше в підлітковому віці – те, що підліток може потрапити в погану компанію й набути небезпечних звичок.

Брехня – одна з найпоширеніших поведінкових проблем серед підлітків.

Підлітки брешуть, аби уникнути конфліктів із батьками або через страх.

Рекомендації

Проблеми з поведінкою підлітків завдають багато незручностей батькам. Але пам'ятайте, що це – тимчасовий етап, і він цілком природний.

Щоб виправити поведінку підлітка, важливо заручитися його довірою. Поговоріть із ним, вислухайте його. Не варто критикувати, бо це тільки погіршить ситуацію.

Дайте зрозуміти підлітку, що ви любите його таким, яким він є. Мотивуйте його завжди залишатися собою, а не підлаштовуватися під інших.

Пам'ятайте, що підліток тією чи іншою мірою залежить від своїх емоцій, а тому потребує вашої підтримки. Допоможіть йому: розкажіть, як ви дієте, відчуваючи смуток, злість, ревнощі тощо. Ваші підказки стануть йому в нагоді, коли він даватиме раду власним емоційним проблемам.

Якщо бачите, що ваша дитина потрапила в погану компанію, вам потрібно втрутитися. Однак пам'ятайте, що підлітки чутливі й можуть гостро сприймати критику.

4. Куріння, алкоголь і наркотики

Підлітки легко піддаються поганому впливу. Найбільша проблема, з якою стикаються батьки підлітків у всьому світі, – це паління, вживання алкоголю й наркотиків.

Найчастіше підлітки пробують цигарки, алкоголь або наркотики під тиском однолітків.

Схильність до ризикованої поведінки спонукає багатьох підлітків пробувати алкоголь або наркотики ще до повноліття.

«Гострі відчуття», якщо їх не припинити, здатні перерости в шкідливу звичку.

Якщо хтось із батьків підлітка палить або вживає алкоголь, це може стати прикладом для наслідування.

Низька самооцінка або бажання здатися «крутим» нерідко підштовхують підлітків до вживання алкоголю або наркотиків.

Якщо алкоголь або цигарки легкодоступні для підлітка, у нього виникає спокуса їх спробувати.

Рекомендації

Будьте уважні до поведінки вашої дитини. Звертайте увагу на те, чи добрі у неї апетит і сон і чи не трапляється в неї стрімких змін настрою.

Не стежте за дитиною і не звинувачуйте її в тих чи інших провинах. Заохочуйте її бути чесною, ділитися з вами своїми думками. Обговорюйте з нею її проблеми.

Якщо дитина не хоче розмовляти з вами, лікарі можуть поставити їй декілька запитань, щоб з'ясувати, чи вживає вона алкоголь або наркотики. Не змушуйте дитину здавати аналізи на наркотики, оскільки це може призвести до конфліктів між вами.

При крайній потребі зверніться по допомогу до лікаря.

6. Проблеми зі здоров'ям

Підлітки нерідко вразливі – емоційно та фізично. Без належного харчування й турботи про своє здоров'я вони схильні до різних хвороб.

У підлітків часто буває напружений графік. Між заняттями вони не встигають відпочивати і правильно харчуватися, а тому не отримують достатньої кількості поживних речовин.

Думки про своє тіло можуть спричинити в підлітків, особливо дівчаток, розлади харчової поведінки. Дівчаток турбують їхні зовнішність і вага, що може спричинити анорексію або булімію.

Стрес у підлітків – шлях до втрати апетиту або до безсоння.

Брак здорового харчування та фізичної активності нерідко призводить до ожиріння. Так буває, наприклад, коли дитина вживає висококалорійні продукти, фастфуд і газовані напої.

Рекомендації

Батьківські увага й підтримка здатні допомогти підліткам справитися з проблемами зі здоров'ям, розвинути навички здорового способу життя. Показуючи дитині приклад для наслідування, заохочуйте її їсти здорову їжу, займатися спортом і приділяти достатньо часу сну.

Переконайтеся, що підліток отримує необхідну кількість поживних речовин. Подбайте про збалансоване харчування дитини.

Надавайте підлітку емоційну й фізичну підтримку. Це допоможе йому впоратися з неприємностями.

7. Психологічні проблеми

Дослідження свідчать, що близько 50 % психічних розладів, на які страждають дорослі, починаються у віці близько 14 років. Третина смертей підлітків пов'язана із самогубствами через депресію. Тому, якщо ваша дитина схильна до частих змін настрою, страждає від безсоння або втрати апетиту, вам потрібно звернутися по допомогу до фахівця.

У підлітків нерідко трапляються проблеми із самооцінкою або впевненістю в собі. Почуття неповноцінності або, навпаки, переваги, часто виникає через зовнішній вигляд або прийняття підлітками свого тіла.

Незадовільна успішність і низький рівень інтелекту також можуть знижувати мотивацію підлітків. У них формується настанова, що вони недостатньо гарні.

Однією з найпоширеніших психологічних проблем, характерних для підлітків, є депресія.

Постійні стреси можуть спричиняти у підлітків тривожність, а перепади настрою нерідко призводять до розладу поведінки або опозиційно-протестного розладу.

Розлади харчової поведінки також пов'язані з психологічними проблемами, зокрема низькою самооцінкою підлітка та його прагненням будь-що змінити свою зовнішність.

Рекомендації

Хоча істерики й перепади настрою досить часто трапляються в підлітків, це не єдине свідчення наявності психологічних проблем у дітей цього віку. Визначити симптоми таких проблем може бути нелегко, й іноді для цього потрібна допомога фахівця.

Здоровий спосіб життя й обговорення з підлітком його проблем здебільшого здатні запобігти появі депресії.

Якщо в підлітка трапляються часті перепади настрою, необхідно звернутися по допомогу до фахівця.

Іноді підліток почувається погано тільки вдома, і цілком нормально – із друзями або в школі. Поговоріть з учителями та друзями підлітка про те, як він почувається. Якщо й після цього залишиться привід для занепокоєння, необхідно вжити заходів.

Не ігноруйте почуття підлітка, оскільки це тільки погіршить ситуацію.

Заохочуйте дитину спілкуватися з вами. Самі розмовляйте з нею. Якщо ви думаєте, що підліткові буде нелегко говорити з вами, побесідуйте з ним в автомобілі, де ви не будете з ним віч-на-віч.

8. Побачення та взаємини

Під час статевого дозрівання підлітків починає цікавити протилежна стать. У цей період у них починають розвиватися статеві органи. Підлітки можуть ніяково почуватися в різних соціальних ситуаціях.

Підлітки перебувають у пошуку образу власного «Я». Вони шукають зразки для наслідування вдома або серед свого кола спілкування.

Підлітки часто думають над тим, які вчинки є правильними й неправильними. Вони сумніваються стосовно багатьох явищ.

Підліткам потрібен час, щоб вивчити та прийняти свою сексуальність. І дівчатка, і хлопчики переживають «дивні» почуття у ставленні до протилежної статі й часто не знають, що із цим робити.

У підлітковому віці діти починають ходити на побачення. Вони неохоче говорять про це з батьками.

Ще одним важливим аспектом соціального життя підлітка є конкуренція. Підлітки у всьому змагаються один з одним. Це свідчить про той чи інший рівень їхньої самооцінки.

Думки й почуття, пов'язані із сексом, можуть здатися підліткам неправильними. Вони нерідко відчувають провину із цього приводу.

Коло спілкування підлітка розширюється. Він спілкується з друзями наживо, телефоном, у соціальних мережах тощо.

Рекомендації

Знайомства та стосунки – це делікатні питання, про які підліток може говорити досить неохоче. Не ставте його в незручне становище. Якщо спілкуєтеся з підлітком на такі теми, робіть це впевнено й розважливо.

Прийміть факт, що підліток більше часу проводить із друзями, ніж із вами. Просто дайте йому зрозуміти, що ви завжди будете поряд, коли йому це знадобиться.

Діліться з підлітком своїм життєвим досвідом. Розповідайте історії, що траплялися з вами в підлітковому віці. Це може бути корисним.

9. Сексуальне здоров'я й венеричні захворювання

Розвиток вторинних статевих ознак у підлітків викликає в них незвичні почуття й заохочує їх досліджувати власне тіло.

У цьому віці у підлітків відбуваються перший поцілунок, перший повільний танець, перше побачення тощо.

Без опіки батьків підліток може почати статеве життя раніше, ніж буде до цього готовий. Така ситуація може призвести до небажаної вагітності. Це найбільший ризик, із яким стикаються дівчатка-підлітки.

Незахищений секс також може спричинити низку венеричних хвороб.

Рекомендації

Поговоріть із дитиною про сексуальне життя. Ваше завдання – пояснити їй важливість безпечного сексу.

Гормональні зміни змушують підлітків діяти імпульсивно. Тому вам варто поспілкуватися з підлітком про наслідки незахищеного сексу і його вплив на все подальше життя.

Поінформованість – єдиний спосіб запобігти ранній вагітності й венеричним захворюванням у підлітків.

10. Інтернет-залежність

Поява соціальних мереж багато в чому змінила спілкування між людьми. Особливо на підлітків впливає Інтернет.

Підлітки нерідко годинами розмовляють телефоном, листуються в соціальних мережах або просто грають в ігри.

Підлітки, котрі надмірно захоплюються Інтернетом, зазвичай мають менше друзів і менш активне соціальне життя. Вони проводять час на самоті перед монітором.

Інтернет-залежність також зменшує фізичну активність підлітків. Це формує нездоровий і малорухливий спосіб життя.

Інтернет-залежність негативно впливає на успішність підлітків.

Рекомендації

Якщо підліток проводить багато часу перед комп'ютером, це ще не означає, що він залежний від Інтернету. Але він міг би з більшою користю для себе скористатися часом, який проводить перед комп'ютером.

Не забороняйте підлітку користуватися Інтернетом. Це лише зробить дитину упертішою у своєму бажанні відвідувати всесвітню мережу. Натомість мотивуйте сина або дочку зайнятися іншими справами.

Ви можете контролювати дитину, але вона, імовірно, сприйме це вороже. Пам'ятайте, що вона вже не малюк і має право на самостійні рішення. Підказуйте дітям правильні рішення, але ніколи не приймайте рішень за них.

Організовуйте заходи, що змусять підлітка спілкуватися наживо з іншими людьми, наприклад, сімейні вечері.

Установіть у домі обмеження щодо використання електронних пристроїв. Наприклад, визначте час, коли підлітку не можна користуватися мобільним телефоном. Також забороніть тримати телефон у спальні підлітка, оскільки це може зашкодити його режиму сну.

11. Агресія й жорстокість

Агресія особливо часто властива хлопчикам-підліткам. У них розвиваються м'язи, грубшає голос, спостерігається період активного росту. Крім того, вони стають емоційно більш вразливими.

Підлітки часто вплутуються в шкільні бійки.

Ще гіршим є те, що підлітки можуть почати знущатися над однолітками. Це – крок до серйозних проблем.

Підлітки можуть потрапити в погану компанію й чинити незаконні дії.

Імпульсивна поведінка підлітків може призводити до серйозних наслідків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно 180 підлітків у всьому світі гине від насильства з боку однолітків.

Рекомендації

Навчіть дітей доброти та уваги у взаєминах із людьми навколо. Це попередить у підлітків можливі прояви агресії.

Запобігайте доступу підлітка до алкоголю й небезпечних предметів (наприклад, зброї).

Виховуйте в дитини співчуття. Покажіть їй у цьому позитивний приклад.

Намагайтеся захистити дитину від жорстоких фільмів, книг і телепередач у віці, коли вона ще не розрізняє, що добре, а що погано.

Запропонуйте дитині спорт і фізичні вправи як спосіб виплеснути негативні емоції. У такий спосіб вона зрозуміє, що злитися – нормально, якщо знайти відповідний спосіб висловити свій гнів.

Коли ви обізнані – значить, у змозі допомогти

Колись ви самі були підлітками. Але як тільки ваша дитина вступає в підлітковий вік, вам здається, що ви не знаєте про підлітків геть нічого. Зрозумійте: ви вже проживали все те, із чим стикається ваш підліток. Будьте уважні й постарайтеся зрозуміти, що він відчуває. Це допоможе впоратися з багатьма проблемами.

Джерело: childdevelop.com.ua/articles/upbring/7830/

---

Поради батькам на зимові канікули.

---

ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

Проблема толерантності як однієї з провідних якостей особистості на сучасному етапі розвитку суспільства є предметом вивчення філософії, соціології, психології, культурології та інших наук. Для педагогіки вона набула особливого значення в останнє десятиліття в умовах гуманістичного виховання. Читати далі...

---

Дитяча агресія: її причини, шляхи подолання.

Відповідно до численних досліджень, зараз прояв дитячої агресивності є однією з найбільш поширених форм порушення поведінки, з якими доводиться мати справу дорослим - батькам і фахівцям. Читати далі...

---

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ

І НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ

Без сумніву, дитина набуває впевненості в собі під впливом батьківської любові. Способи продемонструвати вашу любов до дітей можуть бути різноманітними. Говоріть частіше, що ви їх любите, обіймайте, цілуйте. Якщо ви вважаєте, що такі ласки доступні тільки дітям, ви глибоко помиляєтеся. Дорослі діти мають не меншу потребу в цьому. Це обґрунтоване побоювання, але є чимало способів показати їм свою любов! Частіше організовуйте виїзди на природу, на дачу, відвідування кафе і просто пішохідні прогулянки. Ви зможете перейнятися інтересами вашого сина або дочки, поділитися своїм життєвим досвідом. Це сприяє встановленню довірчих взаємин.

Долучайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе дітям відчути, що їм довіряють і цінують їх як серйозних партнерів.

Виявляйте глибоку цікавість до навчання ваших дітей. Допоможіть їм підготувати виступ або разом зробіть екскурсію складними математичними правилами. Успіх у навчанні та інших справах підніме батьківський авторитет в очах дітей. Ви станете їхніми героями. Намагайтеся помічати позитивні зміни в характері дитини, не забудьте висловити своє схвалення.

Проаналізуйте, як часто на запитання або прохання дитини ви відповідаєте: “Почекай, я зараз зайнятий (зайнята)”.

Коли ви уважні до дітей, вони розуміють, що ви цінуєте їх. А коли неуважні, вони наче чують: “ Я люблю тебе, але інші речі мені дорожчі. Не настільки ти і важливий”. Звичайно, є моменти, коли неможливо відкласти розпочате, і ви не можете поспілкуватися з дітьми. Але суть у тому, що є багато ситуацій, коли ви можете перерватися, якщо справді захочете. У таких випадках ваш вчинок допоможе дитині усвідомити: вона вам справді дорога. І коли трапиться, що ви не зможете задовольнити прохання дитини, ваша відмова не матиме негативного впливу. Як бачите, ми підійшли до такого висновку, що слово “ любов” пишеться так: ч-а-с.

І ще: не намагайтеся обдурити дитину! Можна обдурити шахрая, дурня, але дитину не обдуриш. Щоб стати героями, батькам не обов’язково бути ідеальними. Але від них потрібне смирення, терпіння і готовність учитися.

· Коли батьки пам’ятають про схвалення, любов, увагу, вчать відповідальності і виявляють батьківський авторитет, відбуваються дивні речі.

· Коли до дітей ставляться терпимо і справедливо, вони вчаться бути терпимими і справедливими до інших.

· Коли дітям навіюють впевненість у собі, вони вчаться бути спокійними й впевненими.

· Коли до дітей ставляться із замилуванням і похвалою, вони вчаться бачити хороше в інших.

· Коли діти живуть в атмосфері правдивості, вони дізнаються, що таке справедливість.

· Коли дорослі схвалюють вчинки дітей, діти вчаться цінувати себе.

· Коли діти відчувають беззастережну любов, вони вчаться шукати любов у світі.

---

ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ та ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ – СИТУАЦІЯ ТРИВОЖНА, АЛЕ БЕЗПЕЧНА

ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ

ЯК НАВЧИТИСЯ СКЛАДАТИ ІСПИТИ

П'ять способів усе встигнути

Незабаром розпочнуться іспити. Як усе встигнути вивчити, повторити та ще й вирішити особисті справи? Скористуйтесь цими способами у боротьбі із втомою, напруженням, браком часу.

· Плануйте завтрашній день. Заведіть блокнотик, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов'язково перевіряйте, чи все із запланованого встигли зробити.

· Не дивіться телевізор. Ваше життя набагато цікавіше, ніж життя героїв серіалу. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого майбутнього! Переконайтесь — життя без телевізора є.

· Навчіться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, прогулянки відновиться ваша розумова працездатність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

· Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ви 3 години просиділи за книжками, можете піти на консультацію до друзів або допомогти батькам.

· Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.

Поради до іспиту

Уникайте паніки. Нервувати перед іспитом — це природно, але панікувати — непродуктивно, тому що ви не зможете мислити чітко.

Найшвидший і найбільш ефективний спосіб подолання відчуття стресу й паніки — це заплющити очі й зробити кілька повільних, глибоких вдихів і видихів. Це заспокоїть вашу нервову систему. Одночасно можна проговорити про себе кілька разів: «Я спокійний і розслаблений» або «Я знаю, що зможу це зробити, і зроблю це добре».

Якщо ви відчуваєте у своїй голові порожнечу — не панікуйте! Паніка тільки ускладнить процес згадування та сприйняття інформації. Натомість, спробуйте на хвилину зосередитися на повільному, глибокому подиху. Якщо ви все ж не можете згадати необхідної інформації, переходьте до іншого питання; поверніться до забутого пізніше.

Після іспиту не потрібно марно гаяти час, засуджуючи та критикуючи себе за те, що, на вашу думку, ви зробили не так. Найчастіше власна самооцінка буває найбільш критичною. Привітайте і похваліть себе за те, що зробили правильно; візьміть корисне з того, що ви могли б, на вашу думку, зробити краще, і починайте підготовку до наступного випробування.

Якщо іспити справді змушують вас почуватися нездоровим, турбують або гнітять, не приховуйте своїх почуттів. Поговоріть із кимось про це. У деяких культурах люди думають, що ділитися своїми почуттями й турботами з іншими — неправильно. Але це єдиний спосіб одержання допомоги і підтримки! В Англії кажуть: «Проблема, якою ти поділився, - вирішена проблема». Отже, ви обов’язково маєте знати того, з ким можете поділитися своїми турботами. Може, це буде ваш друг або член родини. Або вчитель. Або лікар. Якщо одна людина не зможе вам допомогти, то зможе інша.

Як скласти іспит

10 корисних порад від психологів

Шукайте допомоги: запитайте у вашого викладача або репетитора, як найефективніше підготуватися до іспиту та як поводитися на ньому.

Влаштовуйте собі короткі перерви під час підготовки до іспиту. Якщо ваш мозок утомився, він не зможе запам'ятати нічого.

Плануйте свій час.

Відведіть достатній час на сон; харчуйтеся розумно.

Займайтеся фізичними вправами — прогулюйтеся, бігайте, займайтеся спортом або будь-якою фізичною активністю, приємною вам.

Залишайтесь позитивно налаштованими — не думайте про майбутнє або про можливий провал.

Налаштуйтеся на перемогу й будьте готові зробити максимально від вас залежне.

Будьте пильні - якщо ви почуваєтесь нездоровим, поговоріть із кимось про своє занепокоєння.

Не будьте занадто розслабленим! Невеликий стрес навіть корисний, тому що змушує вас готуватися інтенсивніше.

Чиніть розумно — якщо обговорення іспиту з друзями засмучує вас — не робіть цього! Забудьте про складний іспит! Що минуло, того не змінити й не виправити!

Невелика фінальна порада. Якщо ви займаєтеся ввечері, не лягайте спати одразу після навчання. Ваш мозок і далі аналізуватиме інформацію й нескоро заспокоїться. Краще влаштуйте собі невелику вечірню прогулянку.

ЯК ПОВОДИТИСЯ ПІД ЧАС ЗНО

Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробить вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте — хвилювання, невпевненість.

Не слід лякатися та засмучуватися у першу ж хвилину іспиту, що нічого не знаєш. Такого просто не може бути! Почніть із того запитання, на яке можете правильно відповісти. Поступово пригадуєте й інші відповіді.

Якщо не знаєте відповіді, то краще запитання залишити й перейти до наступного. Якщо залишиться час, можна буде потім повернутися.

Пам'ятайте, що завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які застосували в одному, вже вирішеному, зазвичай не допомагають, а тільки заважають концентруватися та правильно відповідати далі.

Більшість завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати одразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключити ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному — двох варіантах.

Залиште час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути продивитися її та помітити явні помилки.

Контроль над екзаменаційним стресом

Загальні поради: як упоратися з екзаменаційним стресом

Повірте в себе. Ви не змогли б навчатися, якби були на це не здатні. А це значить, що якщо ви виділите достатньо часу і підготуєтеся до іспиту належним чином, то обов'язково його складете, без зайвого хвилювання.

Не намагайтеся завжди зробити все. Завжди бути успішним і тягтися до зірок — це прекрасно. Але при цьому необхідно дотримуватися балансу. Думаючи, що оцінка нижча за "відмінно" означає провал, ви зводите для себе гори марного стресу. Необхідно завжди намагатися робити все добре, але не забувати, що ніхто не може постійно залишатися ідеалом.

Плануйте й уживайте послідовних заходів для подолання проблем. Якщо чогось не розумієте в матеріалі курсу, то розладом і стресом ви не позбудетеся проблем. Необхідно вирішувати їх спочатку, дотримуючись порад вчителя або шукати допомоги в товаришів.

Не тримайте все в собі. Шукаючи підтримки у друзів і ділячись із ними проблемами, ви значно знижуєте свою тривогу перед майбутнім іспитом.

Дивіться на все у перспективі. Іспити можуть здаватися вам найзначнішою подією зараз, але в контексті всього вашого далекого життя це лише невелика її частина.

Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією?

Перед початком уроку:

• Готуйтеся!

• Ретельно вивчайте матеріал.

• Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати рівень своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

• Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією, зовнішнім незалежним оцінюванням.

• Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.

• Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

• Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

• Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію, заспокойтеся.

Під час уроку:

• Уважно прочитайте завдання.

• Розподіліть час на виконання завдання.

• Сядьте зручно.

• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.

• Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

Поради учням щодо самостійної психологічної підготовки до іспитів

1. Залежно від психологічного типу учня «жайворонок», «сова», максимально використовуйте вранішній або вечірній час.

2. Обов’язково налаштовуйтесь на позитивний результат.

3. Частіше посміхайтесь.

4. Опануйте способи розслаблення м’язів для створення оптимальних умов під час відношення біологічного потенціалу організму.

5. Використовуйте вправи релаксації для зняття тривоги, та стресу.

6. Частіше створюйте уявну модель свого вдалого складання іспиту.

7. Будьте впевнені у своїх силах. Підвищуйте свою самооцінку.

8. Скажіть собі: «Я це зроблю!» Установка на успіх притягує до себе увагу.

Як підготуватися до ЗНО під час карантину:

практичні та психологічні поради випускникам.

В епоху технологічних рішень перехід на дистанційний графік навчання не є проблемою. Але він досі викликає певні складнощі та незручності. Для одинадцятикласників карантин – це можливість, нарешті, приділяти час тому, що їм справді потрібно, – підготовці до ЗНО.

Важливо розуміти, що для успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання, окрім знань, майбутнім абітурієнтам потрібен також психологічний спокій і чіткий алгоритм підготовки до іспитів. Про все це сьогодні і поговоримо.

І почнемо з практичних порад для ефективної підготовки до ЗНО:

1. Визначте графік навчання. Наприклад, визначте, що кожного тижня ви 2-3 рази працюєте над підготовкою до тестів. На кожен предмет бажано виділяти хоча б 1 годину. А краще – 2, тому що саме стільки виділяється на вирішення завдань на ЗНО. Таким чином, ви потренуєтесь виконувати завдання у невеликий проміжок часу.

2.Заведіть зошит із записами. Заведіть для підготовки до ЗНО окремий зошит, в якому ведіть записи з кожної теми. Продумайте структуру, щоб ви орієнтувалися, де записи з кожної теми. Найважливіші факти виділяйте або навіть зробіть для них окремі записи (в кінці зошита, в окремому блокноті).

3.Робіть упор на практичні завдання. Вивчивши якусь тему чи розділ, одразу переходьте до розв’язання тестів чи задач. Якщо ви зможете успішно застосувати отримані знання, то вони запам’ятаються набагато краще.

4.Виділіть час на повторення та пробне тестування. Після вивчення всіх тем, вже ближче до самого ЗНО, присвятіть 2-3 тижні повторенню всього матеріалу. Тема за темою пройдіть повторно теорію та практику.

5.Візьміть завдання з ЗНО минулих років та виконайте його повністю. Це потрібно обов’язково зробити 2-3 рази, щоб звикнути до специфіки тесту.

Однак, готуватися до іспитів варто не тільки вивчаючи та опрацьовуючи тони матеріалів з підручників. Важливо підготувати себе до цього важливого періоду також пихологічно.

Ось кілька психологічних порад, які зможуть вам в цьому допомогти:

1.Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2.Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3.Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4.Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5.Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

І ось, настав день Х, а точніше – день ЗНО. Ловіть короткий алгорим дій, щоб він пройшов якомога успішніше:

1.В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

2.Уважно слухайте вказівки організаторів. Уважно слухайте вказівки організаторів про те, як правильно заповнити бланк. Якщо хочете щось спитати, не вигукуйте з місця, а підніміть руку.

3.Почніть з розв’язання легких завдань. Не намагайтеся розв’язувати завдання по порядку. Прочитайте всі завдання та виберіть з них ті, відповіді на які Ви знаєте та відповідайте на них. Відповідаючи на легкі питання, Ви заспокоїтесь і до Вас повернеться впевненість у собі. Вам буде легше зосередитися на складних питаннях.

4.Дуже уважно читайте завдання до кінця. Не намагайтеся зрозуміти, що від Вас вимагають по перших фразах. Ви ризикуєте «додумати» завдання, а значить, невірно його розв’язати. Якщо Вам потрапило питання, відповідь на яке Ви не знаєте, дійте шляхом логічного виключення. Коли Ви виключите варіанти, які точно не підходять, у Вас залишиться менше варіантів, з яких потрібно вибрати вірну відповідь, а це вже простіше. Зверніть увагу на те, що завдання може мати декілька вірних відповідей.

5.Перевіряйте написане. Слідкуйте за помилками та правильністю розставлених знаків.

Дотримуючись цих, на перший погляд, простих правил ви з легкістю впораєтесь з іспитами і станете ще на крок ближче до омріяного студентського життя. Хай щастить!

Коментарi